Історія розгортається навколо Поля Домбі, який мріє про те, щоб колись разом із своїм сином розвивати свою бізнес-імперію. В нього є донька, але він на неї не зважає в буквальному сенсі цього слова. Звичайно ж це все позначається на відносинах батька і дочки - їх немає. Поль бачить тільки гроші за котрі, на його думку, можна зробити чи не все на світі і свого новонародженого сина Поля. І тут Діккенс входить в свою стихію: похмурий антураж, герої чітко поділені на добрих і поганих, багато подій (подекуди таких, що зовсім не впливають на сюжет і видаються зайвими), багато персонажів - власне, все те за що ми любимо і ненавидимо Діккенса. Тільки от кінцівка видається затягнутою і притягнутою за вуха, автор відверто тисне на сентиментальність читачів (багато хто ще за життя автора звинувачував його в цьому), витискає сльозу. І з психологією персонажів проблеми, вони занадто "дерев'яні" і від них годі чекати несподіванок, хоча в цьому є своя атмосфера. І звичайно ж фірмове закінчення: всі з всіма помирились і пробачили одне одному, хтось помер, хтось кардинально змінився, а головне - ніхто автором не забутий