Перед нами вершина творчості Томаса Манна "Доктор Фаустус". В ньому автор показує духовну неспроможність німецької інтелігенції, негативний вплив ідей Шопенгауера, Ніцше, Фройда.Головний герой роману німецький композитор Адріан Леверкюн є носієм усіх вад західної інтелігенції прирікає себе на душевне спустошення, творче безсилля і апатію. Леверкюн наділений гострим і незалежним розумом. Проте він живе в кризову епоху, тому йому притаманні скептична недовіра й іронія, які визначають його світосприймання і його мистецтво. Натхнення його покинуло і він не може з цим змиритися. У відчаї звертається до пекельних сил. Чорт з'являється у вигляді "сутенера в облиплих штанях". Він сприяє зустрічі композитора з повією,від якої він підхоплює сифіліс. Через дію хвороби на мозок настає незвичайне піднесення творчих сил. Проте плата за це -сильні головні болі, а далі й безумство. Перед загибеллю Адріан створює найкращі твори: Апокаліпсис та кантату "Плач доктора Фаустуса". Леверкюн зневажив свій справжній дар, загорівся гордим честолюбством, цим і пояснюється його глум над талантом, схиблене уявлення про цінності світу. Герой роману Манна поєднує в собі Фауста і Мефістофеля, начала добра й начала зла, у нього добро трагічно переростає в зло.

Багато людей прагнуть досягти успіху в житті. Деякі з дитинства можуть похвалитися надзвичайними здібностями в навчанні, хобі – майже в усьому, чим вони займаються. Про таких людей кажуть, що вони генії. Але що ховається за геніальністю – тяжка праця, психічні розлади або «темні сили»? Саме такою геніальною людиною був головний герой книги – композитор Адріан Леверкюн. Навчаючись спочатку в гімназії, потім – в університеті, він демонструє надзвичайні здібності в усіх напрямах науки і мистецтва. Але захопившись музикою, він вирішує присвятити їй своє життя. Написання музичних творів для Леверкюна відбувається на грані психічного розладу, нервового зриву і фізичних хвороб. Одного дня, коли хвороба посилюється, Адріан бачить у мареві «темні» сили, які говорять про те, що його талант, попередній і майбутній успіх – це справа «темних», і за все згодом прийде розплата. І Адріан Леверкюн продовжує жити з думками про це. Уся розповідь у книзі просякнута детальним описом суспільних настроїв та історичних подій, якими характеризувався світ за життя Леверкюна (кінець ХІХ ст. – перша половина ХХ ст.). Цим демонструється атмосфера, у якій творив геній і яка вплинула на нього. Ця книжка виявилася для мене надзвичайно важкою. І хоча сама історія цікава, стиль написання трохи складний: дуже багато дрібних деталей, музичних подробиць, власних розмірковувань автора стосовно тих чи інших подій у світі першої половині ХХ ст., у яких легко заплутуєшся, і навіть втрачаєш смисловий зв’язок з основною темою твору. Думаю, книга добре підійде для любителів музики і прихильників глибокої інтелектуальної літератури.