Сумна й правдива історія про те, як згасає життя, - спогади літньої людини, до якої нікому нема діла у цій шаленій круговерті сьогоднішнього дня... А поза тим, - вона колись також була молодою і щасливою, боролася за те, щоб називатися людиною, відчувала підтримку зовсім незнайомих людей... Таких "Еліз" можемо зустріти сьогодні на вулицях нашого міста, у нашому під'їзді чи в сусідньому домі ... Важливо - не проминути, побачити, почути, поглянути в очі, простягнути руку, посміхнутися.

Автор твору - Сергій Дячук, він же - автор двох електронних книг "Біла ріка" і "Черлені олені". "До Елізи" написано гарно і світло, художньо і правдиво. Власне, такі риси притаманні творам цього автора. Знаєте, я не літератор, не літературний критик, - звичайний читач. Однак маю переконання, що у текстах Сергія Дячука є щось дуже цінне, особливе. Він дуже тонко вміє підмітити і виділити важливе, головне; його тексти живі, емоційні. І правдиві. Це великий дар, який і надалі варто розвивати.