Арракіс.Дюна. За волею імператора , Шаддама IV, планета переходить від монополії дому Харконенів до їх заклятих ворогів-дому Атрідів. Лето Атрід-герцог і голова дому, приймає змучену планету і обіцяє відродити на ній життя і звільнити людей від гніту Харконенів. Та Влідімір (о яке і‘мя) Харконен,за таємної підтримки імператора ,збирається завадити Герцогу Лето, і лишити Арракіс разом з меланжем собі. При держперевороті вдається врятуватися наложниці герцога-Джесіці,яка належить до Бене Ґессерит і їх сину -Полу,котрий,судячи з усього,Квізац Хадерах (простими словами-обраний) Я закохана в цей всесвіт. Фільм чудовий , але неможливо порівняти з книгою . Я читала сперше в електронці,але відчувши що це моє,вирішила що збиратиму і читатиму папір,тимпаче видання від нашого КСД неймовірне. Так чим же мене покорила Дюна. Книга поглиблює в свій пісок повільно,огортаючи. Дуже багато дивних слів, значень, устрою всесвіту, і потрібен час щоб щоб осягнути його обширність . І я це обожнюю через те,що це дозволяє проникнутись атмосферою і букально блукаєш пустелею разом з персонажами або відчуваєш аромат меланжу. Окремо хочу приділити увагу темам ,хотрі піднімаються в роботі Герберта. Це :політика, боротьба за владу,жертовність,релігія,екологічні проблеми і людські почуття. Персонажі дуже живо це показують і словами і вчинками. Читаючи починаєш щиро ненавидіти одніх і любити інших. Читаючи книгу відчувається що Герберт приділив дуже багато часу дослідженням пустелі і піску,і це відчувається. В процесі склалається враження до Арракіс дійсно існує. Я знаю що «Дюна» підійде не усім читачам, починаючи з того що жанр саме наукова фантастика, закінчуючи дуже розміреним темпом історії, але поціновувачам жанру точно раджу.

Я почала читати книгу після фільму - і до третього розділу вона мені видавалася, чесно, нудною. Надзвичайно багато описів, роздумів, деталей. У фільми такого не було! Думала я спочатку. Але потім втягнулася і зрозуміла, що автор написав не просто книгу, а книгу-пісок. Вона протікає крізь пальці, просочує уяву,шумить пустельними звуками. Спочатку важка і громіздка, стає швидшою, видозмінюється, показує інші свої сторони через розмаїття сюжетних ліній. Книга повністю занурює вас у абослютно інший вимір, невимовний мікс різних культур, релігій, вірувань, звичаїв та легенд. Вона моделює звичні людські ситуації через перенесення на Арракіс, має свій стержень моралі і демонструє як темні, так і світлі сторони людини. Мінус одна зірочка за надто розтягнутий початок, з купою деталізації, багатьма нюансами, і дуже змазаний кінець: хронологічно перестрибуючи через події, автор ніби перенасичує читача деталями, іменами, назвами, термінологією...Словом, мені кінцівку доведеться перечитати ще раз.

"Дюна" дійсно виняткова та відрізняється від іншої наукової фантастики. Ця книга немов пустеля, яку складають мільйони піщинок: герої, міфи, далекі планети, унікальні механізми. І читач починає бродити нею, знайомиться з таким далеким для нього світом. Але хоч ця історія і відбувається за десятки тисяч років від нас, люди все одно залишаються людьми. Вони бажають влади та грошей, влаштовують політичні змови, плетуть інтриги, хочуть і стати богами, і контролювати їх. Це не просто історія про хлопчика Пола, який народився особливим, це цілий всесвіт зі своїми правилами та законами. У цілій серії автор розкриває безліч тем щодо і релігії, і політики, і навіть екології, які, звісно, є актуальними й для нас. Як на мене, неможливо оцінити "Дюну" як самостійну книгу, оскільки наступні книги повністю перевертають бачення вже знайомих героїв, думку про той світ та відповідають на питання, які ставиш собі за читанням першої частини.