Окремішність України у відношенню до Москви творили і творять не так ріжниці культурно віроісповідні, як зовсім інші змагання територіально-політичні: інші випливаючі з відмінного географічного положення, політичні завдання Української Землі, яких Москва зі свого метропольного центру виконати не в силі, і інші відносини внутрішні, для яких політичні московські охлократичні методи державної і громадської організації не підходять. Тільки в хвилинах, коли власне оці територіяльно політичні, а не культурно-віроісповідні змагання здійснювались, і в формах окремої Української Монархічної Держави персоніфікувались, виявлялась окремішність України і її культура національна розвивалась. І навпаки: Україна свою окремішність тратила всякий раз тоді, коли територіяльно- політичні змагання серед мешканців України падали, а на їх місце якась боротьба за мову чи за віру підіймалась.