Весела та смішна книга для дітей в уяві яких постав образ того, що вчителі тільки й знають як бути суворими, крикливими та прискіпливими; та тільки те й роблять, що задають домашку та оцінюють по всім параметрам. Книга описує життя однієї вчительки (Тамарочки Павлівни) коротенькими гумористичними розповідями, котрі не набридають та справді залучають дитину до продуктивного читання; а також потім складають повне уявлення про характер та особистість головної героїні. А вона в нас ще та бешкетниця й жартівниця! Книга розвінчує в дитячій голівці образ грізного вчителя, котрого потрібно боятися та допомагає читачу зрозуміти, що зациклюватися на відмінних оцінках не потрібно, оскільки не вони роблять людину чудовою, це роблять вчинки, а не примарні бали.

Відверто кажучи очкував від цієї книги чогось більшого. Книга складається з кількох десятків коротесеньких оповідей про вчительку початкових класів. Розповідь побудована у формі щоденника третьої особи, яка розповідає про життя звичайної вчительки, зі своїми «тарганами» в голові, якій ніщо людське не чуже. Вона радіє, переживає, турбується про своїх учнів та любить свого чоловіка. У книзі багато малюнків, і вона орієнтована на дитячу аудиторію. Проте мені, дорослому, ця книга не зайшла, не вистачило мені гумору, дотепності, інтриги та захоплюючих розповідей. Історії не «чіпляють», не захоплюють. Назва книги «Дивні пригоди (не)дивної вчительки» налаштувала на круту історію, яка захоплює з першого погляду, на жаль цього не сталося. Чого не скажеш про оформлення та дизайн книги, вони на порядок вищі за сам зміст «пригод».

Нещодавно я стала опікункою новинки Часу Майстрів — книги Юрія Нікітінського "Дивні пригоди (не)дивної вчительки". Спочатку ми читали книжку з Марійкою (10,3р.) окремо, а потім в обговоренні зійшлися на тому, що розповіді цікаві і часом, ну, дуже смішні)) Справді, близько ста історій про дивовижну вчительку на перший погляд можуть видатися надто простими. Але, як на мене, цією простотою якраз і визначаються всі переваги. Розповіді влучні, короткі, різноманітні. Вони водночас і захоплюють, і піднімають теми, про які варто замислитися. Невеличкий розмір історій є однозначним плюсом, зокрема, для тих дітей, які ще не полюбили самостійне читання) А так, вони читають невеличкі історії, смішні і цікаві, отримують насолоду, починають любити читати самостійно і розвивають почуття гумору. Знаєте, коли я навчалася у школі, всі вчителі були різні: цікаві, чи приємні, чи розумні, чи з почуттям гумору, чи добрі, але загалом всі поважні і недивні. Так от, як на мене, вчителька історій Юрія Нікітінського не недивна, а саме дивна, і у гарному сенсі цього слова. Хотілося б, щоб всі наші вчителі були певною мірою такими дивними. Дорослі виростають і забувають, як це "бути дитиною". Вчителі, які це пам'ятають, є більш живими, більш цікавими дітям. А цікавий нестандартний вчитель — це цікаві уроки, справжній авторитет серед школярів і успішне вивчення його предметів! Дітям хочеться, щоб вчителі були не далекими, найрозумнішими у світі, правильними і недоступними, як боги на Олімпі, а ближчими, зрозумілішими, тими, які можуть помилятися, які неідеальні, з якими хочеться поговорити, яких не страшно спитати щодо теми уроку, які можуть бути добрими наставниками і ненудними живими вчителями. Таких вчителів і зараз небагато, і система їм не сприяє, але іноді дітям щастить навчатися саме у дивних педагогів і тоді дитина отримує не лише знання, а й неймовірні спогади про навчання) У наш час таких дивних вчителів можна зустріти у сучасних альтернативних школах (недержавних), там є можливість "вдихнути на повні груди" і "бути собою", "бути не над дитиною, а з дитиною" і процес навчання перетворюється на захопливу пригоду. ..Тамарочку Павлівну діти люблять)) І не лише за неймовірну поведінку. Їхня вчителька буває і суворою, але справедливою, діти бачать, що вона їх дуже любить, завжди оберігає і турбується про них, хоча часом учні і можуть довести кого хочеш до стану "мріяти покликати ката"))) Мої оповідання-фаворити — це влучні описи шкільної групи продовженого дня ("Компроміс"), риболовлі ("Авторитет"), ностальгії за шкільними роками ("Де мої 12 років") і історії "Тамарочка Павлівна і зірки", "Тамарочка Павлівна і сніг"))) Марійці сподобалося практично всі історії: якісь викликали більше емоцій, якісь менше, але — емоції були, читалося легко, тому книга їй "зашла"! Всі історії влучно обрамлюють колоритні і дивовижні ілюстрації Наталії Чернишової. Пригоди Тамарочки Павлівни постають дуже яскравими! Наче мультик дивишся) Дякуємо пану Юрію за чергову майстерно написану цікавинку, видавництву Часу Майстрів — за чудову і веселу книгу, а Івану Андрусяку — за гарний і якісний переклад! Радимо книгу Юрія Нікітінського "Дивні пригоди недивної вчительки" найперше для нечитайликів, а також всім, хто хоче гарно і весело провести час за читанням книги чи поринути у спогади за своїми шкільними роками!