Роман – соната, роман – сповідь, роман – пошук свого Я. В книзі «Дивна така любов» Анни Багряної в вигляді спогадів ми дізнаємося про шлях видатної художниці Надії. Про її пошуки свого шляху. Втрати та здобутки. Зі своїм першим криком при народженні (на Різдво Христове) Надійка забрала голос своєї матері. Після важких пологів її мати стає німою. Дитинство дівчати проходить під переконаннями дорослих та дітей, що вона «відьма». Її цураються, залишаючи бути на самоті. Дитинство Надійки описано так захоплююче, що читаючи про нього читач поринає в своє дитинство, згадуючи разом з нею й про свої перші дивовижі і таємниці дитячих літ про свої «дурнички». Якось вирушивши до Києва Надійка, загубившись, знайомиться з художником Нестором. В неї відкривається талант митця. Дівча переносить на полотна свої мальовничі сни, дивуючи свого нового знайомого. Надія стає, попри несхвалення та заборону батьків, художницею. Її знають й цінують не тільки в Україні. Проходять виставки її робіт. Але… Немає спокою душевного. Порвавши зі своїм майбутнім, досягнувши бажаного, Надія має (чи ні) те, що хотіла? Чому серце дівчини не має спокою? Повернення Надії додому, чи повернення її до всього того, що робило дівчину справжньою… Книга написана, як проза в віршах. Тому й сприймається читачем не зовсім як проза.