Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки — діяла з 14 листопада 1918 р. до 10 листопада 1920 р., прийшовши на зміну Гетьманату (Українській Державі), поваленому 14 грудня 1918 року.
Вона відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні. Політика Директорії УНР була спрямована на консолідацію українського суспільства. У зовнішній політиці Директорія проголошувала цілковитий нейтралітет і бажання мирного співіснування з усіма народами та державами.
У грудні 1918 р. радянська Росія розпочала агресію проти УНР. 10 лютого 1919 р. головою Директорії став Симон Петлюра. Саме йому довелося очолювати українську державу, яка в надтяжких умовах без зовнішньої підтримки продовжувала збройну боротьбу проти «червоної» та «білої» Росії.
