Дім для Дома
Паперова книга | Код товару 755553
Yakaboo 5/5
Автор
Вікторія Амеліна
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Дім для Дома

Смішний пудель на ім’я Дом розповідає нам історію родини — старого полковника та кількох поколінь жінок. І пес, і люди почуваються ніяково у невеличкій львівській квартирі, де жив раніше... Яка різниця хто? Камені не розкажуть. Або розкажуть — якщо маєш собаче чуття. Та хіба є історії, які допоможуть — полковнику зі сходу України чи хоча б його псові — нарешті відчути себе вдома у Львові 90-х?

Здається, до чужої скрині вже ніколи не підібрати ключа. Вже ніколи не відпустити штурвал винищувача. Ніколи ні пес, ні стіни не приймуть нових господарів. Але буває, чужа таємниця виявляється й твоєю також. І, можливо, героям цієї історії таки вдасться віднайти дім.

Характеристики
Автор
Вікторія Амеліна
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    ,,Дім для Дома" як пошук ,,своєї" домівки 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Дім для Дома" - третій виданий твір молодої письменниці Вікторії Амеліної. Твір, який не залишить байдужим жодного читача. Твір, з яким можна ще раз прожити 90-ті роки в Україні, у якому можна впізнати когось із близьких, з яким можна сміятися і плакати крізь сльози. Твір, який спонукає до роздумів та неодмінно зігріває душу.

    Головний герой - білий, з жовтою плямкою на лівому вусі, кудлатий пудель Домінік. Господар купив його щеням, аби допомагав йому у полюванні на качок. Однак пес виявився поганим мисливцем, отож розчарований Борис віддає Дома своїй доньці. Таким чином собака переїжджає у новий дім. До Львова. Спочатку йому геть не подобаються ні нові господарі, ні їхня їжа. Та з часом очима та серцем Дома ми відкриваємо для себе усіх численних мешканців маленької квартири, тим самим поступово розуміючи кожного та проймаючись співчуттям та любов'ю до старого полковника і трьох поколінь жінок.

    Твір, як на мене, дуже меланхолійний та трохи філософський. Піднімає питання взаємин у великій родині, що мешкає під одним дахом у непрості часи. Він буде близьким багатьом українцям, які пам'ятають, яке нелегке життя було у нашій країні в 90-х роках. А також вкотре порушує тему пошуку свого місця на землі, своєї домівки та ще низку питань, відповіді на які читач шукатиме як під час читання, так і після.

    Особисто я для себе зрозуміла, що звідки ти б не був родом і куди доля би тебе не закинула, твій дім - це там, де тобі затишно.
  •  
    Семейный роман о советском прошлом
    «Дом для Дома» - прозаическое произведение, в котором автор поднимает вопрос поисков собственной идентичности и корней. Можно ли семейное генеалогическое древо вырвать с корнем и пересадить на новую почву? Собственно, а где же дом каждого человека: там, где родился, или там, куда привел рок и где прожил большую часть жизни? Думаю, большинство ответит, что дом там, где твоя семья. Но автор решается возразить всем, выдвигая собственную точку зрения.
    Рыженького пуделя Дома (Доминик) отдает в львовскую семью Целиков один охотник. Собачка все пятнадцать лет ошибочно считала его хозяином и думала, что тот обязательно за ним вернется. Он как-то не до конца считал львовскую квартиру на Лепкого своим домом. Семья же Целиков полвека назад приехала во Львов из глубины Советского Союза и так и не смогла здесь укорениться. Полковник Иван Целик - глава семьи всю жизнь путешествовал по воинским частям Советского Союза, а доживать ему выпало в «бандеровском Львове». А это для сторонника совкового режима - худшее в мире. Его жена, которую собака-рассказчик называет Большая Ба (Лиля) тоже считала проживание в Галичине временным, сидела на чемоданах и лелеяла надежды. Кажется, все в семье Целиков, прожив треть жизни в городе Львове, так и не стали львовянами. Город их как будто отталкивал, не воспринимал, отслаивал. Подобным образом к семье военного относилось и местное население. Вот так, в ожидании перевода на новое место и такой желаемый переезд, Иван Целик с родными живет из года в год. А вместе с ними и Доминик, который строит собственный мир и открывает для себя много нового.
    Для себя я выделил несколько плюсов книги:
    Главный герой. Читать о жизни обычных людей не так уж и интересно, если все описывает один из членов семьи. Другое дело - когда это делает собака. Доминик в Целиков как сторонний наблюдатель, поэтому может объективно оценить разные ситуации.
    Львов 90-х годов. Для молодых читателей это возможность увидеть город Льва таким, каким оно было во времена перестройки. Без украшений. Однако это никак не портит урбанистическую романтику.
    Юмор. Главный герой - пес. Он думает по-собачьи и многое делает, руководствуясь инстинктами. Местами это выглядит очень даже забавно.
    Если глобализировать, то книга немного сложная. В ней мало диалогов, преобладает меланхолическое настроение. Много философии, что понравится далеко не всем. С другой стороны, каждый персонаж Амелиной - личность, в которой реальные люди могут узнать самих себя. У автора не было задачи - заставить людей любить родной дом. Она лишь предлагает подумать над тем, где у каждого из нас - теплый, уютный дом: на улице, в городе, селе или, может, в сердце. В общем, задуматься здесь есть над чем.
Купити - Дім для Дома
Дім для Дома
90 грн
Є в наявності
 

Рецензії Дім для Дома

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    ,,Дім для Дома" як пошук ,,своєї" домівки 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Дім для Дома" - третій виданий твір молодої письменниці Вікторії Амеліної. Твір, який не залишить байдужим жодного читача. Твір, з яким можна ще раз прожити 90-ті роки в Україні, у якому можна впізнати когось із близьких, з яким можна сміятися і плакати крізь сльози. Твір, який спонукає до роздумів та неодмінно зігріває душу.

    Головний герой - білий, з жовтою плямкою на лівому вусі, кудлатий пудель Домінік. Господар купив його щеням, аби допомагав йому у полюванні на качок. Однак пес виявився поганим мисливцем, отож розчарований Борис віддає Дома своїй доньці. Таким чином собака переїжджає у новий дім. До Львова. Спочатку йому геть не подобаються ні нові господарі, ні їхня їжа. Та з часом очима та серцем Дома ми відкриваємо для себе усіх численних мешканців маленької квартири, тим самим поступово розуміючи кожного та проймаючись співчуттям та любов'ю до старого полковника і трьох поколінь жінок.

    Твір, як на мене, дуже меланхолійний та трохи філософський. Піднімає питання взаємин у великій родині, що мешкає під одним дахом у непрості часи. Він буде близьким багатьом українцям, які пам'ятають, яке нелегке життя було у нашій країні в 90-х роках. А також вкотре порушує тему пошуку свого місця на землі, своєї домівки та ще низку питань, відповіді на які читач шукатиме як під час читання, так і після.

    Особисто я для себе зрозуміла, що звідки ти б не був родом і куди доля би тебе не закинула, твій дім - це там, де тобі затишно.
  •  
    Семейный роман о советском прошлом
    «Дом для Дома» - прозаическое произведение, в котором автор поднимает вопрос поисков собственной идентичности и корней. Можно ли семейное генеалогическое древо вырвать с корнем и пересадить на новую почву? Собственно, а где же дом каждого человека: там, где родился, или там, куда привел рок и где прожил большую часть жизни? Думаю, большинство ответит, что дом там, где твоя семья. Но автор решается возразить всем, выдвигая собственную точку зрения.
    Рыженького пуделя Дома (Доминик) отдает в львовскую семью Целиков один охотник. Собачка все пятнадцать лет ошибочно считала его хозяином и думала, что тот обязательно за ним вернется. Он как-то не до конца считал львовскую квартиру на Лепкого своим домом. Семья же Целиков полвека назад приехала во Львов из глубины Советского Союза и так и не смогла здесь укорениться. Полковник Иван Целик - глава семьи всю жизнь путешествовал по воинским частям Советского Союза, а доживать ему выпало в «бандеровском Львове». А это для сторонника совкового режима - худшее в мире. Его жена, которую собака-рассказчик называет Большая Ба (Лиля) тоже считала проживание в Галичине временным, сидела на чемоданах и лелеяла надежды. Кажется, все в семье Целиков, прожив треть жизни в городе Львове, так и не стали львовянами. Город их как будто отталкивал, не воспринимал, отслаивал. Подобным образом к семье военного относилось и местное население. Вот так, в ожидании перевода на новое место и такой желаемый переезд, Иван Целик с родными живет из года в год. А вместе с ними и Доминик, который строит собственный мир и открывает для себя много нового.
    Для себя я выделил несколько плюсов книги:
    Главный герой. Читать о жизни обычных людей не так уж и интересно, если все описывает один из членов семьи. Другое дело - когда это делает собака. Доминик в Целиков как сторонний наблюдатель, поэтому может объективно оценить разные ситуации.
    Львов 90-х годов. Для молодых читателей это возможность увидеть город Льва таким, каким оно было во времена перестройки. Без украшений. Однако это никак не портит урбанистическую романтику.
    Юмор. Главный герой - пес. Он думает по-собачьи и многое делает, руководствуясь инстинктами. Местами это выглядит очень даже забавно.
    Если глобализировать, то книга немного сложная. В ней мало диалогов, преобладает меланхолическое настроение. Много философии, что понравится далеко не всем. С другой стороны, каждый персонаж Амелиной - личность, в которой реальные люди могут узнать самих себя. У автора не было задачи - заставить людей любить родной дом. Она лишь предлагает подумать над тем, где у каждого из нас - теплый, уютный дом: на улице, в городе, селе или, может, в сердце. В общем, задуматься здесь есть над чем.
  •  
    Тут живе душа...
    Вікторія Амеліна "Дім для Дома"
    Як воно, бути собакою? Таким, який не геть відповідає породі, якого видають за кращого, ніж є насправді, якого змушують робити речі, які йому геть не до вподоби? Як???
    А як бути родині, яка одного моменту виявила, що усе, що було до цього часу, сповнене брехні, хибної віри, неправильних вчинків. Життя виявилося хибним міражем. І ось тепер проявляється нова реальність, до якої ніхто не готовий.
    І оці дві реальності, собаки Дома і сім"ї Ціликів пересікаються. Вони стають єдиним цілим і змушені якось співіснувати. Дому "пощастило" більше, він уміє винюхати і відчути усе, що уже стало історією. Він розрізняє запах емоцій, подій, вчинків, втрат, очікувань. Він мудрий, але мовчить, бо ж собака, а собаки говорити не вміють. Цілики ж усе змушені робити навмання: вийде-не вийде, правильно-не правильно, варто чи ні. І роблять помилку за помилкою, переживають втрати, розчарування, розгублюються, беруть себе в руки, страждають і знову збирають в купку своє життя і рухаються вперед від однієї маленької цілі до іншої, інколи ще меншої...
    Ця книга-відлуння 90-х. І початку 2000-х. Вона історія чи не усіх українців, які виявили себе в новому, геть незвичному світі. Коли усі старі цінності виявилися браком, а нові ще не стали ними. Коли з-під ніг втікала земля і лише шалений біг давав хоч якусь опору для руху вперед. Коли треба було заново будувати своє життя, щось запихати у закутки пам"яті, щоб назавжди забути, а щось шалено саме вилазило і диктувало нечувану поведінку.
    Це історія тих, хто починав будувати Україну. Хтось радісно, хтось із болем. Хтось противився, хтось радів. Це історія зміни свідомості-важка, тривала, болюча, але безповоротна.
    Це наше життя. Очима Дома...
    Раджу!!!
  •  
    Згадати хто ми і звідки
    Це класний роман сучасної української письменниці. З тих, що не на один раз, принаймні я точно буду перечитувати. Це історії сім'ї Ціликів, розказана їхнім псом - пуделем Домініком, або просто Домом.

    Роман розповідає період від початку 90-тих до Помаранчевої революції, тобто якраз становлення України як незалежної держави. Цілики - типові громадяни Радянського Союзу. Вони не патріоти України, не "націоналісти" як їм би назвали комуністи. По суті, вони навіть не впевнені в тому, що вони українці.

    Голова сім'ї - полковник, військовий. За час його служби сім'я встигла пожити майже в кожному регіоні союзу. Сім'я, по суті, забула, а звідки ж вони, власне, родом. Зараз вони проживають у Львові, і усім здається, що це тимчасово, що вони от-от знову кудись поїдуть. Звикнувши жити кочовим життям, ой як не просто нарешті осісти і пустити коріння.

    Не зважаючи, на таку глибокий філософський підтекст, сам роман абсолютно не важкий для сприйняття. Пудель Дом розказує всю історію простими словами (чого ж іще від нього чекати), описує всі запахи радощів, суму, люті, горя - тому ми розуміємо героїв краще, ніж якби це розповідав один з них. Адже Цілики не часто зізнаються в своїх почуттях навіть самим собі.

    Гарно зображено Львів. При чому, більше не зоровими образами, а саме так як його бачить пес - знову ж таки, запахами. Дом показує, скільки ж всього пережило це місто, ці стіни пам'ятають і багато щастя, і не менше горя.

    У кінці книги особисто я плакала. Хоч завершується, нібито, і на позитивній ноті (майже), але дуже боляче усвідомлювати, що це насправді історія не лише однієї конкретної родини, а багатьох українців, які забули, не знають, хто ж вони є. По суті, це втрачене покоління. Лишається лише сподіватися, що наше виявиться сильнішим, розумнішим і щасливішим.
  •  
    неймовірна неочікувана за глибиною книга
    Неочікувана книга. От, зазвичай, якщо береш щось читати з того, що хтось порадив, десь рецензію прочитав і т. п., тобто, вже якась інформація про книгу є, то чогось від книги очікуєш. Інколи вона перевершує твої сподівання, інколи навпаки, жаль потраченого часу. Ця ж книга не тільки перевершила сподівання, вона виявилась внутрішньою несподіванкою, хоча ніби й нічого такого в ній немає… Без початку без кінця, оповідь пса Домініка (Дома для своїх), який живе у Львівській сім’ї в львівській квартирі, Львів 90х, початку 2000х… Ніяких мелодрам, суттєвих потрясінь, детективів і чогось такого, від чого не можеш відірватися... Але відірватися не можеш:-) Всі оті долі, всі оті прискіпливі підмічання, всі оті зауваження, які часто-густо є й у твоєму житті, але ти на них не звертаєш уваги, тут чомусь беруть за живе. Книгу ковтала…О! Ескалатор в метро…. Іще одна сторінка! О, потяг рушив без мене, не встигла, до наступного пару хвилин – іще пара сторінок! І, що теж дуже важливо, якісна проза, чого чомусь зовсім не очікувала від сучасного українського такого молодого автора. Не очікувала глибини, не очікувала таких висновків, взагалі здається, нічого такого не очікувала… Книгу однозначно раджу прочитати, особливо своєму поколінню (дітям 70-80х) – по-новому переживаєш і атмосферу 90-х, і ті події, і взагалі по-іншому сприймаєш і свій світ і себе в світі після прочитання – як якесь знання відкривається, не можеш пояснити і сформулювати яке, але вже точно ти не такий, як був до цієї книги… Може, у когось будуть і інші враження, але я з насолодою провела час у компанії цієї книги:-)
  •  
    Пошук справжнього дому
    Я рідко коли читаю українських авторів, і так би не наважилася купити цю книгу якби не «Чорна п’ятниця», адже на неї тоді ще зовсім не було відгуків. Новинка як не як.
    Я не шкодую ні витрачених коштів, ні часу на прочитання цієї книги. І якщо бути чесною я не очікувала, що ця книга мене зачепить аж до «живого». На останніх сторінках я ледь втримувала сльози та емоції аби її нормально дочитати.
    Це історія, розказана із світогляду пса – пуделя Домініка, або ж просто Дома, як зве його більшість людей. Неправильний пудель і таке ж неправильне у нього життя – так Дом думав про себе, згадуючи про пляму на лівому вусі. Його маленьким цуценям взяв до себе у Новерськ Господар себто Борис Андрійович, аби собака допомагав йому у полюванні на диких птахів. Та не склалося. І Господар віддав пса родичам у Львові. Нові люди, новий дім. Цілики живи в польському будинку, що змінив безліч господарів, єдине що лишалося незмінним так це важка скриня, на якій зробили ліжко для маленької Марусі. У сім’ї щоправда було дві Марії, другу ж називали Маша, аби не плутатися. Був також і старий полковник Іван і дружина його Велика Ба, а також Тамара та Оля – матір двох Марій. Найменша Маруся осліпла і все що її цікавило – стара скриня та розповіді старших про місто. Полковник же також мав свій секрет – летючий, схований на дачі.
    Хоч Дом тепер і мав нову сім’ю та не признавав їх за своїх хазяїв. Все чекав свого Господаря, думав, що за ним прийдуть. Та час минав як і історія Ціликів – мінливі історії життя кожного члена сім’ї. І Дом розповість їхню історію та й свою також від народження і до самого кінця.
 
Характеристики Дім для Дома
Автор
Вікторія Амеліна
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-416-5
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література