Електронна книга Дім дивних дітей. Книга 1

Цикл книг про дивних дітей однозначно стане одним із моїх улюблених. Саме з цього циклу почалась моя велика любов до фентезі. Окрім того, що це дуже цікавий світ та історія загалом, тут ще й порушується дуже багато проблем, які актуальні і зараз: відносини батьків та дітей, дорослішання дитини, перше кохання, смерть, нерозуміння з боку батьків і т.д.
У центрі сюжету знаходиться хлопець на ім'я Джейкоб. Дідусь йому з самого дитинства розповідав про дітей, у яких є дивні здібності: одні невагомі, інші руками утворюють вогонь, ще інші надзвичайно сильні. І ніби на підтвердження всіх він показував онуку фотокартки цих дітей. Проте роки ідуть, Джейкоб дорослішає та з часом перестає вірити розповідям дідуся, вважаючи їх старечим маразмом чи щось типу того. І все б нічого, якби одного дня дідусь Ейб не помер за дивних обставин, а перед смертю не назвав Джейкобу назву острова.
Після смерті дідуся батьки дуже переживали за свого хлопчика, адже він був дуже прив'язаний до чоловіка, тому Джейкоба відправили до психолога, а той порадив їм знайти цей острів, щоб переконатися, що там немає нічого такого. До чого може призвести така подорож? Чи говорив дідусь Ейб правду?
Однозначно раджу читати цю неймовірну історію!

Після прочитання книги «Дім дивних дітей», автором якої є Ренсом Ріґґз, у мене склалося неоднозначне враження. Спершу, про погане. Мені особисто, як професійній художниці, дуже різало око розташування тексту на сторінках: зверху багато вільного місці, а знизу – кольорова віньєтка, котра «з’їла» вільний простір. Суто візуально текст на кожній сторінці ніби важко звалюється вниз. Виглядає це не композиційно. Іще одне. Слова «Пролог» і всі наступні розділи («Розділ перший», «Розділ другий» тощо) надруковані на пістрявому червоно-чорному тлі тонким білим шрифтом, який геть погано читається. На мою думку, це не доопрацювання художнього редактора і керівника проекту.
А тепер про хороше. На обкладинці красива картинка, власне постер із одно іменного фільму. А це одразу ж привабило мене, як читача. Старовинні фотографії, які виступають тут у ролі ілюстрацій, майстерно вписані в текст. Все гранично зрозуміло та достатньо органічно. Щодо наповнення. Сам роман являє собою доволі моторошну і разом із цим жахливо цікаву фантазію Ренсома Реґґза. А він, варто зазначити, дійсно майстер своєї справи, адже читаючи рядок за рядком автор, як майстерний маніпулятор змушує читача відчувати певні емоції та співпереживати героям роману. І це чудово. Саме таким і має бути літературне мистецтво.
У підсумку можу сказати: книга «Дім дивних дітей» заслуговує уваги, навіть не дивлячись на деякі художні композиційні прорахунки.