Петро Шекерик-Доників (1898—?) — відомий гуцульський громадський діяч, збирач фольк­лорно-етнографічних матеріалів, самодіяльний актор, публіцист і письменник, талановитий майстер слова.

Справжнім літературним шедевром Петра Шекерика-Доникового є його роман «Дідо Иванчік», написаний у кінці 30-х років ХХ століття, в якому автор правдиво зображує життя гуцулів — духовний і матеріальний світ горян від давніх часів і аж до початку ХХ століття. Але тяжка доля судилася цьому твору і його авторові. З приходом радянської влади Петра Шекерика-Доникового переслідували, перешкоджали писати, вилучили вже написану першу частину роману. І все ж автору вдалося дописати свій найбільший літературний твір, остання сторінка якого датована 20 квітня 1940 року. А через три тижні його заарештували. Після суду невільницька дорога письменника пролягла до Сибіру, де й загубилися сліди вірного сина Гуцульщини. За ви­словом польського письменника Станіслава Вінценза, Петро Шекерик-Доників «був людиною талановитою, якщо не геніальною, і створив твір, який... буде гордістю саморідного письменства і пам’ятником старої мови, якому немає рівного...».

У виданні збережено особливості авторської мови, правопису та пун­ктуації.