Народився я з гною. Батьки знайшли серед купи бадилля і недоїдків, политих гівном. Комахи лапками, вусиками вирізьбили тіло. Душа дісталася від забитої курки, голова якої опинилася у тій же купі. Від неї маю любов до природи і смак до хробаків. За 5 років батьки сказали, час рушати у світ. У ночвах пустили за річкою. Довго їв мух, розмовляв із рибами. Дивився на воду і небо. Річка привела у місто. Мешканці вирішили, я посланець богів, попросили керувати. Звели для мене жовтий палац і називали Сином Сонця. Я видав чимало корисних указів - про ходіння догори дригом (для постави та кровообігу, а також споглядання хмар і штовхання Землі у правильному напрямку), про банк слини і про з'їдання померлих. У 30 я відчув, що зробив усе що міг. Піддані спорудили космічну капсулу. І вирушив я до Сонця. Згори кидаю послання на Землю. Це одне з них.