День триффідів
Паперова книга | Код товару 850030
Yakaboo 4.7/5
Автор
Джон Уіндем
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1951
Перекладач
Роман Клочко
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку День триффідів

Шедевр наукової фантастики!

Чи зможе людство вижити?

Триффіди - рослини-хижаки, що мають здатність рухатися, чути й навіть мислити. Вони озброєні небезпечними жалами, що вражають жертву отрутою на відстані кількох метрів. Тривалий час триффідів масово розводили на спеціальних фермах заради цінних речовин, які ті виробляли. При цьому дотримувалися всіх можливих засобів безпеки. Але одного разу система вийшла з ладу… Внаслідок потужного зорепаду більша частина людства осліпла. Ті, хто дивом не втратили зір, намагаються подолати наслідки катастрофи. Однак є дещо страшніше за руїни й хаос: триффіди вирвалися на свободу й розпочали жорстоке полювання на людей…

"Справжній англійський апокаліпсис. Віндем, як і Герберт Уеллс, майстерно передає відчуття катастрофи та вторгнення… Недарма Стівен Кінг так захоплюється Джоном Віндемом".
Ремзі Кемпбелл, британський письменник

Про автора

Джон Віндем - культовий англійський письменник, визнаний майстер жанру, якого називають класиком світової фантастики, володар численних престижних міжнародних відзнак. Його твори стоять в одному ряду з такими шедеврами, як «Війна світів» Герберта Уеллса, «Я - легенда» Річарда Метісона та «Протистояння» Стівена Кінга.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Джон Уіндем
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1951
Перекладач
Роман Клочко
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Кінець світу за часів "холодної" війни 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Незважаючи на те, що на сторінці книги стоїть позначка 16+, "День триффідів" був прочитаний мною в далекому дитинстві (років 12 мені точно було). Тож сюжет мені в цілому (як я вважала) був знайомий. Проте виявилося, що я не лише добряче забула всі перипетії романи, а й просто не знала деяких речей, бо в тодішньому російському (радянських часів) перекладі їх просто "відредагували". Мова йшла, як я розумію, про походження триффідів та причини зорепаду...
    Для тих же, хто читатиме книгу вперше, можливо, буде дивним певна "несучасність книги", адже написаний роман ще в 1951 році, проте, загалом, там немає аж так багато і настільки відмінних деталей, щоб вважати роман застарілим. Адже йдеться в ньому в першу чергу про виживання людей після кінця світу, який тут настав внаслідок масової сліпоти. І якщо сучасні постапокаліптичні романи зображують вже сформований світ, то "День триффідів" показує якраз його формування. Практично миттєвий занепад і зародження нового. Сама по собі сліпота не є аж такою величезною проблемою (звісно, відчути на собі цього зовсім не хочеться) в тому випадку, якщо є зовнішня підтримка. А якщо її не стане, що тоді? Гуманність, закладена в нас цивілізацією, пасує перед інстинктом виживання. Головний герой, зайнятий власним виживанням, може допомогти кільком людям, але не в силі зарадити багатьом. Як каже один із героїв книги: "Ми повинні не просто почати будувати заново: ми повинні почати думати заново, а це набагато складніше та неприємніше". Коли задумуєшся над цією ситуацією, а не просто сприймаєш її як прочитану пригоду, то стає страшно, наскільки звичний нам цивілізований світ крихкий і наскільки він залежний від спільноти, як би зараз не звеличували індивідуальність. Триффіди, як зовнішня загроза, відвертають увагу від моральних дилем і дозволяють, як не дивно, краще мобілізуватися та організуватися.
    Перечитала з задоволенням. Переклад прийнятний, хоча все очікувала якогось мовного підступу)))
  •  
    Постапокаліпсис який він є 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "День триффідів" вважається класикою у жанрі постапокаліпсису не лише тому, що був написаний доволі давно й встиг завоювати неабияку фанатську базу, а ще завдяки тому, що ця книга розкриває все те, що повинна розкрити гарна фантастична книга.

    Сюжет "Дня триффідів" доволі простий — на Землі відбувається апокаліпсис, і ті, кому вдалося вижити після нього, намагаються виживати й надалі, будувати на руїнах людське суспільство з нуля. Головній герой Уільям — типовий представник тих, хто намагається вижити сам, а згодом й врятувати близьких йому людей. Він не герой, не роздумує про те, що буде з людством загалом, не намагається врятувати всіх, кого можна, що зрозуміло — у такі часи кожен сам за себе.

    Що ж за часи настали для героїв книги? Тотальна сліпота та боротьба з розумними рослинами. Не живими мерцями, вампірами чи роботами. Здавалося б, це всього лише рослини, що вони можуть? А рослини, завдяки своїй отруті, виявляється здатні потіснити людство та зайняти вершину харчового ланцюжку... Виходить, єдине, що робить нас сильнішими від розумних рослин — зір, адже тільки-но люди його втратили, як усі їх переваги скінчилися. Спочатку сама ідея розумних рослин, які ганяються за людьми, здалася мені трохи недолугою, але чим далі я читала, тим більше мене затягувало те, що відбувається. Серйозність, з якою автор описує події, впливає на сприйняття, тому навіть для найбільших скептиків ідея боротьби з рослинами стане цікавою та серйозною в першу чергу завдяки тому, що вона розкриває образи самих людей.

    Авторський стиль доволі незвичний. Відчувається, що написана книга вже давно, тому що в неї немає сучасного лоску, мейнстрімовості... Словесний запас автора навіть занадто інтелігентний, що відчувається по розмові головного героя та його думкам, а автор ще й пише від першої особи. Я б сказала, що стиль письменника трохи застарілий, проте це не недолік, навпаки цей факт лише додає шарму, і, що важливо, не робить книгу важкою для сприйняття — читається вона дуже легко. Загалом стиль Уіндема нагадав мені авторський стиль Клайва Льюісса, який творив у той же період, що і Уіндем.

    Фінал книги ніби і не фінал зовсім. Він відкритий, навіть дуже, і що найбільш прикро — автор особисто свою книгу не продовжив. З одного боку відкритий фінал — це цікаво й правильно, адже такий хід дає зрозуміти, що на цьому життя героїв не закінчується. З іншого боку, фінал ніби обрублений на половині. Читаєш собі, чекаєш розв’язки, хочеш дізнатися, що ж таки станеться з людьми, чи переможуть вони рослинну чуму, але... Автор вирішив не давати відповіді на ці питання, щоб кожен сам віднайшов свою відповідь.

    В цілому книжка вийшла хороша. В ній є все, що повинно бути в якісній фантастичній літературі, тому не цурайтеся та читайте, любителі фантастики. Орієнтована вона на більш дорослого читача, хоча читати її можна і юному, тільки будьте готові до того, що в плані стилю та сюжетних поворотів сучасної подачі ви не побачите. "День триффідів" — це класика наукової фантастики, і вона гарна у тому вигляді, в якому вона є. Чудова робота, яку слід прочитати всім, хто любить історії про вторгнення та життя після катастроф.
Купити - День триффідів
День триффідів
115 грн
Немає в наявності
 

Рецензії День триффідів

  •  
    Кінець світу за часів "холодної" війни 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Незважаючи на те, що на сторінці книги стоїть позначка 16+, "День триффідів" був прочитаний мною в далекому дитинстві (років 12 мені точно було). Тож сюжет мені в цілому (як я вважала) був знайомий. Проте виявилося, що я не лише добряче забула всі перипетії романи, а й просто не знала деяких речей, бо в тодішньому російському (радянських часів) перекладі їх просто "відредагували". Мова йшла, як я розумію, про походження триффідів та причини зорепаду...
    Для тих же, хто читатиме книгу вперше, можливо, буде дивним певна "несучасність книги", адже написаний роман ще в 1951 році, проте, загалом, там немає аж так багато і настільки відмінних деталей, щоб вважати роман застарілим. Адже йдеться в ньому в першу чергу про виживання людей після кінця світу, який тут настав внаслідок масової сліпоти. І якщо сучасні постапокаліптичні романи зображують вже сформований світ, то "День триффідів" показує якраз його формування. Практично миттєвий занепад і зародження нового. Сама по собі сліпота не є аж такою величезною проблемою (звісно, відчути на собі цього зовсім не хочеться) в тому випадку, якщо є зовнішня підтримка. А якщо її не стане, що тоді? Гуманність, закладена в нас цивілізацією, пасує перед інстинктом виживання. Головний герой, зайнятий власним виживанням, може допомогти кільком людям, але не в силі зарадити багатьом. Як каже один із героїв книги: "Ми повинні не просто почати будувати заново: ми повинні почати думати заново, а це набагато складніше та неприємніше". Коли задумуєшся над цією ситуацією, а не просто сприймаєш її як прочитану пригоду, то стає страшно, наскільки звичний нам цивілізований світ крихкий і наскільки він залежний від спільноти, як би зараз не звеличували індивідуальність. Триффіди, як зовнішня загроза, відвертають увагу від моральних дилем і дозволяють, як не дивно, краще мобілізуватися та організуватися.
    Перечитала з задоволенням. Переклад прийнятний, хоча все очікувала якогось мовного підступу)))
  •  
    Постапокаліпсис який він є 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "День триффідів" вважається класикою у жанрі постапокаліпсису не лише тому, що був написаний доволі давно й встиг завоювати неабияку фанатську базу, а ще завдяки тому, що ця книга розкриває все те, що повинна розкрити гарна фантастична книга.

    Сюжет "Дня триффідів" доволі простий — на Землі відбувається апокаліпсис, і ті, кому вдалося вижити після нього, намагаються виживати й надалі, будувати на руїнах людське суспільство з нуля. Головній герой Уільям — типовий представник тих, хто намагається вижити сам, а згодом й врятувати близьких йому людей. Він не герой, не роздумує про те, що буде з людством загалом, не намагається врятувати всіх, кого можна, що зрозуміло — у такі часи кожен сам за себе.

    Що ж за часи настали для героїв книги? Тотальна сліпота та боротьба з розумними рослинами. Не живими мерцями, вампірами чи роботами. Здавалося б, це всього лише рослини, що вони можуть? А рослини, завдяки своїй отруті, виявляється здатні потіснити людство та зайняти вершину харчового ланцюжку... Виходить, єдине, що робить нас сильнішими від розумних рослин — зір, адже тільки-но люди його втратили, як усі їх переваги скінчилися. Спочатку сама ідея розумних рослин, які ганяються за людьми, здалася мені трохи недолугою, але чим далі я читала, тим більше мене затягувало те, що відбувається. Серйозність, з якою автор описує події, впливає на сприйняття, тому навіть для найбільших скептиків ідея боротьби з рослинами стане цікавою та серйозною в першу чергу завдяки тому, що вона розкриває образи самих людей.

    Авторський стиль доволі незвичний. Відчувається, що написана книга вже давно, тому що в неї немає сучасного лоску, мейнстрімовості... Словесний запас автора навіть занадто інтелігентний, що відчувається по розмові головного героя та його думкам, а автор ще й пише від першої особи. Я б сказала, що стиль письменника трохи застарілий, проте це не недолік, навпаки цей факт лише додає шарму, і, що важливо, не робить книгу важкою для сприйняття — читається вона дуже легко. Загалом стиль Уіндема нагадав мені авторський стиль Клайва Льюісса, який творив у той же період, що і Уіндем.

    Фінал книги ніби і не фінал зовсім. Він відкритий, навіть дуже, і що найбільш прикро — автор особисто свою книгу не продовжив. З одного боку відкритий фінал — це цікаво й правильно, адже такий хід дає зрозуміти, що на цьому життя героїв не закінчується. З іншого боку, фінал ніби обрублений на половині. Читаєш собі, чекаєш розв’язки, хочеш дізнатися, що ж таки станеться з людьми, чи переможуть вони рослинну чуму, але... Автор вирішив не давати відповіді на ці питання, щоб кожен сам віднайшов свою відповідь.

    В цілому книжка вийшла хороша. В ній є все, що повинно бути в якісній фантастичній літературі, тому не цурайтеся та читайте, любителі фантастики. Орієнтована вона на більш дорослого читача, хоча читати її можна і юному, тільки будьте готові до того, що в плані стилю та сюжетних поворотів сучасної подачі ви не побачите. "День триффідів" — це класика наукової фантастики, і вона гарна у тому вигляді, в якому вона є. Чудова робота, яку слід прочитати всім, хто любить історії про вторгнення та життя після катастроф.
  •  
    Рецензия 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "День триффідів" книга, которая мне очень понравилась. Это добротная фантастика с намеком на философские размышления ставит перед читателями несколько важных вопросов о человечности. Но что делать, когда на кону твоя жизнь, что делать, когда моральные устои поколений устарели, и неминуемая катастрофа уже приблизилась настолько, что ее дыхание буквально ощущаешь у себя на затылке?

    Все кто видел зеленый звездопад ослепли. Лишь несколько десятков людей оказались зрячими и что им теперь делать? Каждый сам за себя либо же все должны сплотится дабы противостоять горб миллионов? Времени на размышления нет! Город захватывают не только гнилостные, смрадные испарения, но и триффиды - ужасное порождение человеческой алчности и беспечности. Каждый укус этих растений смертельный, и все бы ни чего, если бы это ни были разумные твари.
    Да и люди ведут себя по-разному - кто заботится об общем благе, а кто и возомнил себя королем разрушенного мира.
    Главный герой рассказывает, как общество сначала распалось, а, затем, попыталось возродится, дабы сохранить хоть память о том, что было раньше.
  •  
    Справжня філософія життя
    Отже, книга розповідає нам історію про те, як падіння незвичайного зеленого метеоритного дощу привело до сліпоти практично всіх жителів Землі. Ось він апокаліпсис, внаслідок якого світ змінився відразу і безповоротно! Але крім цієї проблеми є ще одна - навала трифідів - генетично модифікованих рослин-хижаків!
    Книга піднімає величезний пласт проблем - місце людини в світі, співвідношення моралі і інстинкту самозбереження, ціни свободи, природа насильства, безвідповідальність і халатність, а так само людяність і її ціну! Що вибрати: порятунок вмираючого світу або побудова нового? Проблеми вибору і виживання, стратегії, помилки, успіхи, надія і порятунок.
    І все це написано неймовірно легким мовою - просто про складне! Текст не буксує, ніхто не намагається вселити нам ту чи іншу філософію, як єдино вірну, нам, як і героям, дають альтернативні варіанти, показують сильні і слабкі сторони, ми розмірковуємо і плутаємося, як би вчинили самі в такій ситуації, до кого примкнули б. І чи можна забути про моральність, коли світ палахкотить у вогні?
    Я дуже люблю таку літературу, вона завжди змушує замислюватися про дійсно важливі речі, і я дуже рекомендую цю книгу всім!
  •  
    Рецензия
    "День триффидов" советуют прочитать все. И в списках "Лучших книг" он фигурирует постоянно, и в различных опросах тоже.
    И вот я наконец-то добралась к этой истории. Скажу сразу, я не пожалела. Это даже не столько фантастика, сколько история, наталкивающая читателя на размышления. Книга скорее философская - что бы сделал каждый, окажись он на месте главного героя? Спасал бы себя либо других? Помогал бы либо сбежал? Сама я не смогла ответить на эти вопросы.

    Главный герой не смог полюбоваться невиданным действом. Но когда он утром проснулся, то понял, что все, кто увидел зеленое ночное небо ослепли и только единицы сохранили зрение. И теперь этим единицам приходится делать выбор ... Но, не все так просто - на людей начали охотится триффиды - хищные растения наделенные разумом. Один их укус смертелен для людей. И с каждым днем триффиды захватывают все большее пространство, а отогнать их практически не возможно. Да и в городе оставаться больше нельзя - в городе произошло слишком много смертей.
    И вот, те кто выжил, стараются наладить свою жизнь. Как кто может.
  •  
    Крута новинка від КСД
    І знову Клуб Сімейного Дозвілля порадував своїх читачів крутою новинкою.
    Коли я тільки побачила анонс, книга про рослин-хижаків, які безжально вбивають людей, що раптово осліпли від загадкового зеленого зорепаду та щей вважається класикою фантастики - довго не думала, адже про таке я ще не читала.
    Книга цікава, атмосферна, чимось інтригуюча. За подіями було не нудно спостерігати і сторінки читались на одному подиху, адже історія написана легкою мовою, а найголовніше не затянуто, а розділи інтригують і просто хочеться дізнатись, що буде далі.
    Але я не очікувала, що саме ці триффіди - будуть лише фоном, а вся увага - на людських стосунках, виживанні в критичній ситуації, думках і дій, навіть є любовна лінія! Тому тим, хто чекає купу вбивств, місива та крові - книга не підійде.
    Ну і історія є ідеальним фактом того, що найгірший ворог людини - є людина, а не якісь там рослини-хижаки, адже в стресових ситуаціях - деякі думають тільки про себе й готові йти по головам, що не може не засмучувати.
  •  
    Разочарование
    "День триффидов" за авторством Джона Уиндема считается мировой классикой в жанре научной фантастики. К сожалению, книга совсем не оправдала возложенных на нее ожиданий и не оставила после себя приятных читательских ощущений.

    Сюжет рассказывает нам как однажды жители Лондона видят в небе астрономическое явление в виде зеленого звездного дождя. На следующее утро многие проснулись слепыми, а позже становится понятно, что то зрения лишилось почти все население планеты. Лишь немногим удалось сохранить способность видеть. Но вскоре становится понятно, что тем счастливчикам, кто смог сохранить зрение придется столкнуться с более ужасным явлением, таким как Триффиды. Это хищные и в тоже время подвижные растения, которые охотятся на людей и обладают разумом.

    Казалось бы интересная фабула романа, антиутопия, которая будет держать читателя в напряжение за счет этих необычных растений. Но что мы имеем в итоге? Увлекательное начало, которое постепенно перетекает в стандартную форму, где вступают в сюжет бравые военные, где герои просто перемещаются с одной точки на вторую. А эти хищные растения выступают лишь фоном всей катастрофы. Персонажи совсем скучные, невыразительные, за их действиями мне было скучно наблюдать. Прочитав много хвалебных отзывов ожидалось одного, в итоге остался очень разочарованным. Не спасла даже идея выживания человечества при таких обстоятельствах. Как итог, роман ничем не выделяется и после себя ничего не оставляет в голове.
  •  
    У своєму романі автор зачіпає глобальну і актуальну тему – піклування про природу, екологію і планету.
    Про кінець світу роздумують письменники абсолютно різних поколінь. Так свого часу стала класикою апокаліпсису книга Джона Віндема «День триффідів», що вважається шедевром і понині. У романі автор з великою майстерністю передає усю атмосферу вторгнення і неминучості біди.

    Сюжет книги заплітається навколо хижих рослин – триффідів. Вони досить довго були приручені, та люди отримували з них користь. Але одного разу, система контролю над триффідами вийшла з ладу, і вони опинилися на волі. Завдяки своїм жалам і отрутою, рослини стали смертельно небезпечними для усього живого, у тому числі і людей.
    Напередодні катастрофи стався масштабний зорепад. Ті, хто споглядав його красу незабаром осліпли. А ті, котрим вдалося зберегти зір, у тому числі і головний герой, змушені боротися з катастрофою. Але хто виявиться сильнішим: природа, чи людина, яка завжди прагнула її підкорити?

    У своєму романі автор зачіпає глобальну і актуальну тему – піклування про природу, екологію і планету. Бо вона – наш рідний дім.
  •  
    Що робити ,коли єдиною перевагою людини над рослиною є зір? А хоча ні,його немає)
    Якщо чесно,то купуючи "День триффідів" Джона Уіндема ,я й подумати не могла, що роман буде таким захоплюючим та цікавим. Також не можу оминути увагою переклад, що був дуже приємним.
    Сюжет: Проснувшись одного ранку після метеоритного дощу, чоловік розуміє, що трапилось щось дивне, адже з вулиці немає звуків, у лікарні також тихо та й медсестра зранку не зайшла, а потім бачить, що усі люди навколо сліпі і тільки одиниці, яким просто пощастило, можуть бачити. Мало того, на волю виходять триффіди - м'ясоїдні рослини з отруйним жалом, що часом висотою досягають трьох метрів та ще й рухаються зі швидкістю пішохода. У людства переваг не багато. Ми спостерігаємо як Білл (головний герой) та Джозелла (зряча Дівчина, з якою вони познайомились після катастрофи) намагаються створити умови для життя. Чи виживуть головні герої? Як врятуватись від триффіда? Та що стане з людством узагалі, адже така ситуація не тільки в Лондоні, а й у всьому світі. Усе це можна дізнатись, прочитавши "День триффідів " Джона Уіндема .
  •  
    Класика жанру
    Відверто кажучи, побоювалася братися за цю книгу. По-перше, жанр не зовсім мій, а по-друге, книга написана доволі давно, вважається класикою в жанрі фантастики, і часто книги, які пройшли випробування часом, видаються сучасному читачеві, який звик до карколомних сюжетів і екшну сучасних книг, дещо наївними, примітивними, і, може, навіть нудними. Такими були мої побоювання щодо цієї книги, і я дуже рада, що таки за неї взялася, розвіявши їх доволі швидко.

    Події відбуваються у постапокаліптичній Англії. Дещо сталося і більшість людей, які на той час були при свідомості і з відкритими очима, залишилися без зору. Паралельно розвивається сюжетна лінія із так званими триффідами - рослинами, які людина вивела у промислових цілях, але селекція вийшла з-під контролю. Вони можуть пересуватися і є справжніми хижаками. Як вижити у таких умовах людству, позбавленому елементарної здатності бачити, наляканому і стривоженому?

    Головному героєві вдалося зберегти зір і він, у міру своїх можливостей, намагається врятувати себе і тих людей, які залишилися і зберегли здатність мислити адекватно. Він - звичайна "маленька" людина, що опинилась у надзвичайних обставинах.

    Не скажу, що сюжет супер-динамічний, однак читати було легко і цікаво, а манера письма автора цьому сприяла. Поряд із цікавим сюжетом Джон Віндем ставить перед читачем низку світоглядно-філософських питань і закликає поводитись із природою відповідально.
  •  
    День Триффидов
    Новый перевод на украинский классики английской фантастики.
    Для меня лично эта книга занимает место рядом с Уэллсом, Азимовым и Жюль Верном, т.е. не пылко люблю, но искренне уважаю.
    Книга Уиндема - это и ужастик на тему вживания и анти-утопическая фантазия и наивная футурология и предупреждение человечеству и т.д.
    В ней есть атмосфера, динамика, интрига сюжета, повороты, битвы.
    День Триффидов - история минимально шаблонная и читается вполне современно.
    Одна из тех книг фантастики, которую не грех перечитать через время.
    Есть в книге лавстори, есть рыцарь, есть омерзительный негодяй, или даже несколько, наличие которых помимо самих, как таковых одичалых плотоядных инопланетных растений-триффидов обогащает сюжет, превращая его из прямолинейного в нечто более увлекательное.
    Развязка не настолько тупо предсказуемая, как я ожидал.
    Совершенно не жаль потраченного на чтение времени. Очень понравился украинский перевод. Для меня качество перевода - это возможность погрузиться в историю, забыв на каком языке ты читаешь.
  •  
    Конец старого мира
    Старому миру пришел конец: больше половины людей Земли ослепло, планету заполонили плотоядные ходячие растения, ресурсы истощаются, а инфекции размножаются. Пора строить новую жизнь на обломках цивилизации. Есть ли шанс у уцелевших на будущее?

    Восторгаюсь писательским талантом Джона Уиндема: как он умеет в такой маленький объем уместить большого масштаба историю.

    Это уже третий прочитанный у автора роман, и любовь к нему лишь умножается. Его романы читаю прям с удовольствие, ведь умеет писатель и заинтриговать, и погрузить в атмосферу.

    Если подумать, то способность видеть те, кто ею обладает, принимают как данность. А Уиндем в этом своем романе доказывает простую истину: очень легко вывести человечество из строя, лишив его этой привилегии.

    Много было моментов в произведении, которые восприняла на пике эмоций. Например, когда в потерянный среди одинаковости человек обретает себе подобного – еще одно подтверждение того, что люди целиком и полностью социальные. Но наиболее тронула сердце девушка, которая вместо «Возьми меня с собой» сказала: «Останься с нами».

    Вот не являюсь фанатом научной фантастики, но это не помешало Джону Уиндему стать одним из любимых авторов.
  •  
    В стране слепых одноглазый король?
    Постапокалиптическая книга о возможной жизни людей под новым углом.
    В мире расплодились триффиды, смертельные для живого существа растения которые пожирают любую плоть.
    Некоторые, обезбашенные люди стали держать из как дворовых псов, чтоб чужой не попал на их территорию. Потом эта мера безопасности сыграла с ними злую шутку.
    Увидев необычное явление - звёздный зелёный дождь практически все люди на планете ослепли. Те счастливчики, которым посчастливилось не увидеть этот дождь остаются зрячими, но не все поступают по закону совести и не помогают слепым.
    Все метания героя от желания помочь слепым до убийств растений мы наблюдает на протяжении всей книги, практически в одиночку человек сражается с концом света.
    Всегда интересно прочитать социальную фантастику, а вот представить такое в жизненных реалиях - нет. Интересно и страшно наблюдать как люди практически истребляют друг друга. Но всё равно приспосабливаются к новым реалиям, стараются выжить и создают общины, пытаются жить своей новой жизнью в темноте.
    Очень понравился финал книги, когда автор действительно оставил проблеме надежды на лучшее, что все изменится в сторону добра..




  •  
    Класика
    "День триффідів" Джона Віндема по праву вважається класикою наукової фантастики, книга мені дуже сподобалася, хоча напочатку я мала щодо неї певні сумніви. Адже наукова фантастика - жанр доволі специфічний, такі книги можуть швидко ставати застарілими - технології ж бо не стоять на місці і те, що колись видавалося чимось неймовірним і можливим лише у фантазії автора, зараз уже перетворилося на нормальні атрибути повсякденного життя. На щастя, усі мої побоювання виявилися марними - книга виявилася цікавою, добре написаною і зовсім не застарілою.
    Отже, лондонці, які спостерігали за незвичним природнім явищем (щось на зразок метеоритного дощу) втратили зір. Наш головний герой став щасливчиком, який цього всього не спостерігав, тому зберіг здатність бачити. В той же час, неабиякого розквіту зазнають хижі рослини під назвою триффіди. Тепер, коли люди не мають можливості бачити, миролюбні, на перший погляд, представники флори, можуть стати справжньою загрозою для людства.
    Книга недарма пройшла випробування часом і, я вважаю, довго ще зберігатиме свою актуальність. Рекомендую усім, хто любить фантастику, - це справжній мастрід.
 
Характеристики День триффідів
Автор
Джон Уіндем
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1951
Перекладач
Роман Клочко
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Newton
Тираж
3000
ISBN
978-617-12-4552-5, 978-0812967128
Вага
265 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Література XX ст.