Бесспорно, трилогия "Неночь" имеет прекрасный сеттинг, продуманный, атмосферный, необычный, темный и запоминающийся. В небе есть три солнца, а день называют - неночь, как и тьму, которая бывает раз в четыре года - истинотьма. Годсгрейв - город-скелет, где упал один из Богов, на его останках построили люди свои жилища. Девушка - ассасин Мия Корвере, она же даркин, которая повиливает тьмой - Всё это мы знаем из предыдущих частей трилогии. И вот, девушка практически отомстила - убила кардинала Дуомо, консул Скаева тоже мертв?или нет?Дорога Мии к желанной цели подходит к концу? В поисках истины и ответов, Корвере спустится в недра некрополиса, пересечет Море Мечей и вернется в библиотеку Тихой горы, но главный вопрос, что же эта такое Корона Луны? Возможно, истинная цель девушки совсем не месть, есть ли более масштабные цели? Для меня, более любимая и продуманная часть, все же "Неночь" - первая из трех. Финал, не подарил восторга, по многим причинам - не логичные поступки, дурацкая любовная линия в которую я перестала верить на второй книге; ужасно бесящий пафос, автор просто заигрался с пафосом, это раздражало; "обилие" даркинов, этот сюжетный поворот был притянут за уши и в моей "микровселенной" от этого "бомбило".Возможно Кристофф, слишком хотел угодить всем своим фанатам...от этого и такой "ванильный" финал, ну не укладывается у меня в голове смерть, кровь, Боги, жертвы и тд в итог, того что произошло. Расстраивает и то, что Мия на протяжении всех трех книг не развивалась, вот как увидели, мы крутого убийцу, которому все удается, все уроки она усвоила и всех очаровала, крутость уровень - бог, так она и прошла с нами по всем книгам, не поменяв свой характер не на грамм...хотелось бы "роста"...Но я настолько влюбленна в саму идею, атмосферу, что ставить низкий балл, только за финал не правильно)) Цытатки: "...Порой прошлое не может умереть само. Порой его нужно убить.." "...Смерть - единственное обещание, которое мы все сдерживаем. Рано или поздно.." "...Гадюки всегда накидываются друг на друга, когда заканчиваются крысы." "...У страха есть свои преимущества. Именно страх не дает тьме поглотить тебя. Именно страх не дает тебе ввязаться в игру, в которой нет даже надежды на победу."

Це уже третя, і заключна частина історії про народження, життя та смерть даркінга Мії Корвере. Її батька було вбито при спробі вчинити політичний переворот, матір з малим братом запроторено до в`язниці, де вони прожили недовге, болюче життя. Маленькій Мії вдалося врятуватися через свої незвичні сили. І вона все своє життя поклала на те, щоб вивчитися на найкращого асассіна в усій Ітреї. Шлях до відплати був тернистим, але Мія бачила свою ціль і йшла до неї, не дивлячись на усі перешкоди. Тяжко писати про третю книгу з серії. Це на стільки масштабний та продуманий світ. Світ у якому світить три сонця, через які бог Аа спостерігає за своїми підданими. Місто, яке складається з кісток та мостів. І те, як автор в кінці пояснив увесь свій світ, своїх богів та закони буття – у мене просто мурахи по шкірі пішли. Я не вважаю себе поціновувачем фентезі жанру, але це та серія яка породила в мені бажання читати і далі цей жанр. Але я не думаю, що я зможу ще раз знайти на стільки неповторну серію.

Про самого письменника та саму книгу раніше нічого не чула а не знала. Натрапила випадково, коли читала рецензію до однієї із молодіжних книг антиутопії. Читач рекомендував книгу "Неночь" Джея Кристоффа, як супер круту книгу про вбивства, асасинів, фантастику, і ніяких соплів та романтики. Що я можу сказати, що ця книга - це просто знахідка, для тих хто шукає чогось не такого як раніше, щоб поєднувало в собі цікавий сюжет, гарно описаний світ, цікавих головних героїв, і щоб коли читав книгу, перед очима поставав фільм, або навіть краще - ти ніби знаходишся в тому світі, разом із Мією Корвере та іншими героями. Не дарма на книзі стоїть позначка +18, зазвичай її ставлять, але в книзі нічого такого не зустрічається. Але це не той випадок, і це не тільки через відкриті сексуальні сцени (вони ж просто постають перед очима в твоїй уяві, так і хочеться прикрити очі), тут дуже багато крові, відрубані руки, розпорений живіт, кишки назовні. Але це сюжет якоїсь банальної різанини, коли маніяк вбиває свої жертв. Вбивство - це мистецтво, якому навчаються. Якщо коротко, то в книзі йдеться про 16-літню дівчинку, яка при дуже жорстоких обставинах втратила свою сім'ю, для того щоб помститись за рідних, вона йде у школу асасинів. Для того щоб вивчити мистецтво вбивати. Ну дуже захоплива книга, цікаво буде як хлопцям так і дівчатам. Тут не має хепі-енду, все жорстко, були такі моменти, що нижня щелепа падала від здивування.))) Серія книг налічує три частини, у перекладі наявні тільки дві. Дуже хочеться, щоб скоріше переклали і третю.