«Читання не суперечить життю. Воно — саме життя, життя значно серйозніше, не таке жорстоке, не таке фривольне, значно триваліше, більш горде і менш марнославне, досить часто з усіма слабкими сторонами гордості, сором’язливістю, мовчанням, відступом. В утилітарності світу воно підтримує відстороненість на користь мислення. Читання нічому не служить. Саме тому воно така велика річ. Ми читаємо власне тому, що воно нічому не служить». Поради, прояви ніжності, уїдливі зауваження та концепція читання як «брата літератури», вони обоє крокують поруч у боротьбі з часом. Це — філософія читання, яка змушує дивуватися, захоплюватися та аплодувати; породжуючи лише одне прагнення: (її) перечитати.