Далекий простір
Паперова книга | Код товару 915223
Yakaboo 3.4/5
Автор
Ярослав Мельник
Видавництво
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серія книг
Доросла серія
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2013
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Далекий простір

Якщо жити серед людей, які не розуміють, що таке «далечінь», бо всі вони незрячі, - як ти себе почуватимеш? Як поясниш коханій, що таке сонце, світло, краса, Бог? У світі незрячих юнак Габр починає бачити, але його мають за божевільного. Кохана здає його в руки Міністерства контролю, яке лікує Габра від жахливих «галюцинацій». Однак боротьба за істину лише починається… Габру судилося дізнатися про страшну таємницю правителів цього величезного хмарочоса-держави, де мільйони незрячих людей контролюються електронними датчиками і не мають ані найменшого уявлення, як влаштовано їхній світ.

І це змінить долю нашого героя. Але чи принесе йому щастя?.. Високо оцінений в Україні і на Заході інтелектуальний роман відомого українського письменника Ярослава Мельника, якого критики називають «неосимволістом» і «містиком», - це потужна метафора світу, який готовий пожертвувати істиною заради безпеки. Переклад роману вийшов у кількох європейських країнах, зокрема у Франції, де виграв нагороду «Книга року-2018» за версією французьких книгарів і отримав майже 20 рецензій у центральній французькій пресі (Le Monde, Le Figaro та ін.).

В Україні «Далекий простір» став «Книгою року ВВС-2013». Нещодавно роман включено до обов'язкової програми 11 класу середніх шкіл України. Це один з найсильніших творів новітнього часу.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Ярослав Мельник
Видавництво
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серія книг
Доросла серія
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2013
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Человек и дали 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Обычно существуют две пружины, которые «делают» роман. Или герои, которые своей жизнью творят динамическую картину художественной реальности, или же пружиной выступают авторские размышления, и тогда перед читателем - интеллектуально-философский роман, который погружает нас в океан рефлексий и медитаций.
    Книга Ярослава Мельника «Далекий простір» - замечательное сочетание этих двух пружин. Если быть более точным, то это произведение - философское, а имеющиеся в нем элементы триллера «делают» философскую матрицу еще более доступной. И именно эта философская основа не дает мне основания назвать роман антиутопией. Бесспорно, здесь есть «тоталитарная модель общества» и герой, который против нее восстает. Но одна из философских проблем, представленных в романе, заключается в невозможности бунта как экзистенциального феномена. Любой бунт - это не просто поражение, а момент несуществования. Бунт в романе равен пресмыкательству. Потому и тот, кто ползает (перед реальностью, властью, роком ...), и тот, кто хочет сопротивляться (социально-политической реальности, власти) - обречен на поражение. Поражение заложено в самом выборе: когда выбор сделан, тогда человек - заложник упрощенной реальности.
    Ну, а если он попадает в «далекое пространство», ему важно не просто видеть, а двигаться в нем. Ведь далекое пространство тем и отличается от «ближнего», что является бесконечной свободой, метафизикой и познанием одновременно. Путь в вечном блуждании с бесконечно возможным количеством решений для уравнения под названием «жизнь».
    Роман начинается как антиутопия: перед нами мир будущего, в котором нет «дальнего пространства». Существует Государственное объединение, следящее за соблюдением правил в обществе слепых. Тот, кто начинает видеть, должен пройти «лечение». Глаза в будущем - атавизм. Также в будущем нет таких понятий, как смех, радость, эйфория, Бог... Все, что способно поднять человека над ограничениями «ближнего пространства», представляет угрозу. Государственное Объединение должно поддерживать «тоталитарный порядок» (и поддерживают его именно слепые). Мир глазами главного героя - это мир тоталитаризма, в котором человек живет в иллюзии, не имея никаких шансов пережить встречу с бытием. Она сама становится копией человека, уродливой тенью, не способной на поступок, поскольку для последнего нужна свобода. Однако со временем протагонист узнает, что мегаполисом управляют зрячие, которым власть передается из поколения в поколение. Что творится вокруг: всемирный обман? Габр пытается разобраться, и найти истину.
    Дальнее пространство в романе - это метафора ирреального, метафизического. Герой, убегая, освобождается от рока и ограничений, от чувств и разума. Он становится всем и, одновременно, ничем. Как по мне, «Далекий простір» - это лучшая попытка познать жизнь во времени, пространстве, найти путь к бесконечной силе всего человечества.

  •  
    Такий далекий простір 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Швидкий огляд (Максимум 5*):

    Сюжет: 4*
    Читабельність: 5*
    Наскільки нова ідея: 4*
    ---------------------
    >> Загалом: 4*

    По перше - одразу скажу, що настільки швидко книжку в більш ніж 300 сторінок я не читав ще ніколи.
    Всього читання зайняло з величезними перервами на роботу менше двох днів.

    Книжка взагалі гарна, мені сподобалась. Було декілько моментів, які трохи вибивали мене з намальованого автором світу, але вони не дуже критичні.
    Ближче до кінця твору, я справді прикипів до Габра (головного героя) і співчував йому в його нелегкій подорожі, де його наче пір'їнку жбурляло від одного берега до іншого в тому буремному, безжальному Мегаполісі та на його околицях.

    Тож, так як це антиутопічний твір, то не чекайте, що ця подорож буде приємною. Вона відкриє для Вас можливі шляхи розвитку суспільства.
    А вони можуть виявитися зовсім не такими вже й радісними...
    Але замість відповідей, як це все подолати - у Вас народяться тільки питання, на які відповіді може дати тільки час.

    Тож загалом - рекомендую.
Купити - Далекий простір
Далекий простір
120 грн
Є в наявності
 

Рецензії Далекий простір

3.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Человек и дали 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Обычно существуют две пружины, которые «делают» роман. Или герои, которые своей жизнью творят динамическую картину художественной реальности, или же пружиной выступают авторские размышления, и тогда перед читателем - интеллектуально-философский роман, который погружает нас в океан рефлексий и медитаций.
    Книга Ярослава Мельника «Далекий простір» - замечательное сочетание этих двух пружин. Если быть более точным, то это произведение - философское, а имеющиеся в нем элементы триллера «делают» философскую матрицу еще более доступной. И именно эта философская основа не дает мне основания назвать роман антиутопией. Бесспорно, здесь есть «тоталитарная модель общества» и герой, который против нее восстает. Но одна из философских проблем, представленных в романе, заключается в невозможности бунта как экзистенциального феномена. Любой бунт - это не просто поражение, а момент несуществования. Бунт в романе равен пресмыкательству. Потому и тот, кто ползает (перед реальностью, властью, роком ...), и тот, кто хочет сопротивляться (социально-политической реальности, власти) - обречен на поражение. Поражение заложено в самом выборе: когда выбор сделан, тогда человек - заложник упрощенной реальности.
    Ну, а если он попадает в «далекое пространство», ему важно не просто видеть, а двигаться в нем. Ведь далекое пространство тем и отличается от «ближнего», что является бесконечной свободой, метафизикой и познанием одновременно. Путь в вечном блуждании с бесконечно возможным количеством решений для уравнения под названием «жизнь».
    Роман начинается как антиутопия: перед нами мир будущего, в котором нет «дальнего пространства». Существует Государственное объединение, следящее за соблюдением правил в обществе слепых. Тот, кто начинает видеть, должен пройти «лечение». Глаза в будущем - атавизм. Также в будущем нет таких понятий, как смех, радость, эйфория, Бог... Все, что способно поднять человека над ограничениями «ближнего пространства», представляет угрозу. Государственное Объединение должно поддерживать «тоталитарный порядок» (и поддерживают его именно слепые). Мир глазами главного героя - это мир тоталитаризма, в котором человек живет в иллюзии, не имея никаких шансов пережить встречу с бытием. Она сама становится копией человека, уродливой тенью, не способной на поступок, поскольку для последнего нужна свобода. Однако со временем протагонист узнает, что мегаполисом управляют зрячие, которым власть передается из поколения в поколение. Что творится вокруг: всемирный обман? Габр пытается разобраться, и найти истину.
    Дальнее пространство в романе - это метафора ирреального, метафизического. Герой, убегая, освобождается от рока и ограничений, от чувств и разума. Он становится всем и, одновременно, ничем. Как по мне, «Далекий простір» - это лучшая попытка познать жизнь во времени, пространстве, найти путь к бесконечной силе всего человечества.

  •  
    Такий далекий простір 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Швидкий огляд (Максимум 5*):

    Сюжет: 4*
    Читабельність: 5*
    Наскільки нова ідея: 4*
    ---------------------
    >> Загалом: 4*

    По перше - одразу скажу, що настільки швидко книжку в більш ніж 300 сторінок я не читав ще ніколи.
    Всього читання зайняло з величезними перервами на роботу менше двох днів.

    Книжка взагалі гарна, мені сподобалась. Було декілько моментів, які трохи вибивали мене з намальованого автором світу, але вони не дуже критичні.
    Ближче до кінця твору, я справді прикипів до Габра (головного героя) і співчував йому в його нелегкій подорожі, де його наче пір'їнку жбурляло від одного берега до іншого в тому буремному, безжальному Мегаполісі та на його околицях.

    Тож, так як це антиутопічний твір, то не чекайте, що ця подорож буде приємною. Вона відкриє для Вас можливі шляхи розвитку суспільства.
    А вони можуть виявитися зовсім не такими вже й радісними...
    Але замість відповідей, як це все подолати - у Вас народяться тільки питання, на які відповіді може дати тільки час.

    Тож загалом - рекомендую.
  •  
    Безкінечна рефлексія 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Головний герой є дорослим чоловіком, що живе у хмарочосі — країні сліпців. Він і сам був сліпий, але раптом став бачити — і жахнувся. Ніхто з близьких його не розуміє, а медики намагаються примусово засліпити.

    Твір порушує безліч філософських питань. А що якщо декому комфортно в його обмеженому світі і не треба його звідти витягувати? А що якщо анархічне знищення системи — не вихід і потрібне радше реформування? Чи має верховна влада втрутитися в місцеве самоврядування, якщо “верх” і “низ” функціонують за різними моральними принципами? Всі ці питання порушуються — і ніяк не розвиваються. Читач може сам із собою про це поміркувати, але сюжету це вже мало стосуватиметься.

    Уся книга — це одна безкінечна рефлексія героя на тему “Хто я і що тут роблю?”. Мені навіть не віриться, що це доросла сформована людина, а не підліток. Єкшн у творі майже відсутній, про сюжетні повороти дізнаєшся з коротких вставок у форматі газетних вирізок. Герой пасивно зависає і думає про своє життя, поки ним послідовно крутять активні жінки.

    На обкладинці книги написано, що її включено до шкільної програми з літератури. Що ж, школярі або отримають низку питань до роздумів, або банально знудяться це читати. Я знудилась. Але припускаю, що у підлітковому віці спроби знайти життєву істину будуть в тему.
  •  
    Очикував більшого
    Загалом-то після прочитання "Далекого простору" залишається приємний присмак, проте, на жаль, до кожного вдалого рішення у творі можна знайти своє "але":

    - Роман порушує безліч філософських питань, але робить це доволі прямолінійно, без якоїсь опосередкованості. Тобто буквально прямим текстом читачу задаються питання, і далеко не над всіма ними головний герой навіть замислюється. Тобто роман - окремо, філософія - окремо.
    - Протягом твору з героєм багато чого відбувається, але дізнаємося ми про це з коротких повідомлень місцевих ЗМІ. Тобто не можна сказати що в романі немає дії, чи замало "екшену", й тим не менш спосіб його подачі читачу більше нагадує відеогру, де потрібно читати чиїсь щоденники, пошту та новосні повідомлення, аніж класику наукової літературної фантастики.
    - Немалу частину твору займають діалоги, але всі вони доволі одноманітні. Герой сам не знає чого хоче, повідомляє співрозмовнику що той його не зрозуміє, і, власне, лишає його на самоті. І так декілька разів.
    - Сам роман надруковано доволі добре: гарна бумага й декілька цікавинок в оформленні, але редакція погана. В книзі багато русизмів, зустрічаються слова, різні частини котрих надруковані різними шрифтами. Начебто й нічого страшного, та все ж.

    Взагалі роман рекомендую, на тверду четвірку.
  •  
    Чергові розбиті надії 42% користувачів вважають цей відгук корисним
    Кінець вересня, а я вже здається прочитав головного претендента на найгіршу книгу 2019-го року в особистому рейтингу . На жаль.
    "Далекий простір" - антиутопія, події якої відбуваються в далекому, даруйте за тавтологію, майбутньому, в мегаполісі, заселеному сліпими. Не просто сліпими, а людьми, які не мають поняття "бачити". Очі - атавізм на кшталт апендиксу, існує лише близький простір, що оточує людину, рух відбувається не в просторі а в часі, керує всіма Державне Об'єднання.Головний герой, Габр, раптом починає бачити. Оточуючими і ним самим це сприймається як психічне відхилення, шо супроводжується галюцинаціями про так званий "далекий простір". Габр спочатку погоджується на лікування і осліплення, потім, поступово призвичаюючись до нових відчуттів, хоче зір зберегти. Такою є зав'язка роману.
    В книзі погано практично все. Сюжет - мабуть єдиний плюс книги, хоча дірок в ньому, як в решеті, тому хорошою тут скоріше є ідея, а не її подача. Дірки в логіці, топтання на місці, притягування подій за довжелезні вуха на збиток логічності і т.д. і т.п.
    Діалоги...Краще б їх взагалі не було. Враження таке, немов дивишся бразильський серіал з далеких дев'яностих, в якому рівень пафосу помножили на десять. Я реально, перегортаючи сторінку і бачачи що всю наступну займають діалоги, просто відкладав книгу аби набратись сил для таких тортур.
    Всі філософські ідеї подаються настільки в лоб, що просто соромно читати. Можливо, якби мені було б років 12 і це була моя перша антиутопія, я би сприйняв цю книгц по іншому. Але це неточно.
    Головний герой...це просто "щось". Анна Карєніна, під час своїх метань, на максималках! Тут я боюсь, тут я борюсь, тут я не знаю чому борюсь, тут знов боюсь і так всю книгу, без жодного розвитку, без внятних думок, просто істерики по колу, патетичні діалоги з оточуючими і самим собою і все спочатку. Героя лякає побачений світ, але я не можу його зрозуміти, тому що жахи цього світу автор розкриває трьома-чотирма фразами, які просто 100500 разів повторює протягом тексту. Герой всім говорить що його не зрозуміють, при чому робить це настільки мелодраматично, що героїні вікторіанських романів просто покурюють в куточку і не особливо то й намагається щось нормально пояснити чи когось справді переконати. "Вам не зрозуміти" і чергова істерика. Якогось катарсису в кінці я так і не дочекався, закінчується все просто ніяк.
    Про "палку", "карабкався", "состав"(потяга), в романі сучасного автора й говорити не хочеться(хоча претензія ця не до автора, він бо філологом бути не зобов'язаний, а до редактора, котрим тут, до речі числиться Іван Малкович(шок), хоча й до нього важко пред'являти щось - читати це, та ще й одночасно правити - то важка справа). Сумно, насправді дуже сумно, особливо, якщо приймати слова з обкладинки "один з найсильніших романів новітнього часу" за чисту монету.
 
Характеристики Далекий простір
Автор
Ярослав Мельник
Видавництво
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серія книг
Доросла серія
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2013
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х84/16 (~140х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-585-160-9
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Клас
11-й клас
Література
Українська
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література