Це друга, заключна книга в ретейлінгу на казку про Румпельштільцхена. Після прочитання “Gilded” (має вийти в Readberry), я відразу почала читати продовження, бо була в захваті від першої книги. А я дуже часто грішу тим, що починаю цикли, а потім ніколи їх не завершую. А тут всього дві книги, творчість авторки я дуже люблю. «Що може піти не так?» - подумала я. «Ха-ха-ха» - подумали книжкові боги. Починалося все дуже добре. Головна героїня потрапляє в світ духів, її фізичне тіло прокляте і десь сховане. Та і це тіло ще й і при надії, тому Серільда дуже переймається за життя та здоровʼя не тільки себе, а й своєї майбутньої дитини. Тільки вона ще не знає, що король демонів не просто так взяв її за дружину, прокляв і так любить слухати її казки. У нього його зловісний план, а Серільда так вдало попала під руку. І поки король демонів живе своє демонічне життя: влаштовує вечірки, полювання, знущається над простими смертними; Серільда разом із Гільдом намагаються віднайти свої фізичні тіла, які так вміло сховані, а також знайти спосіб побороти прокляття і самого короля. Звучить - дуже добре. На ділі - нудьга смертельна. Якщо ці демонічні вечірки реально такі нудні, то це дуже сумно. Я ж думала зараз буде Содом і Гоморра, кров, кишки і Вакханалія. А вийшов пшик. Більшість книги я читала по діагоналі, бо нічого не відбувалося. Тут цікаві лише останні 100 сторінок, де нарешті починається двіж-Париж. Усе таки авторці даються краще одиночні історії. А ось це розтягування на декілька книг, у цій ситуації зіграло поганий жарт.