Про них мало знають. Ще менше— говорять. Але вони є. Справжні. Дивні. І— чорт!— небезпечні. Трошки смішні. Трошки божевільні.

Льотчики. Професіонали. Воїни. Вони працюють. Вони воюють.

Вони гинуть. Вони — так живуть. Українські вертолітники у війні на сході України та у Миротворчій Місії у Демократичній Республіці Конго. Їхні життя, їхня служба, їхня робота. Їхні емоції, надії та страхи. Їхня вірність своїм та ненависть до ворога. Їхні злети та падіння — у прямому сенсі. Терикони та вулкани. Степи та джунглі.

Очима безпосереднього учасника подій.

Драйв польоту та жах війни. Ревіння турбін. Свист гвинтів.

Димні хвости некерованих ракет. А ще— гумор— саркастичний, солоний, авіаційний. Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки.