Що простіше – то краще. Саме така ідея панує в Алур Вета – одному з багатьох подібних міст у країні, що ізольована від решти світу. Мистецтво перетворилося на механічну працю, мова деградувала, а колись сакральні ритуали перетворилися на народну розвагу. Загадок більше немає. Усе чітко регламентовано і структуровано. Все, крім фантомів. Ці викривлені копії живих і мертвих час від часу з’являються в місті, і їх неможливо зрозуміти, неможливо вигнати, з ними неможливо жити й неможливо змиритися.

Попри все це, правителька міста залишається для його мешканців уособленням спокою та безтурботності, спасителькою від війн та насилля. Тією, що накриє крилом у годину печалі й захистить від усього… Усього, що відволікає людей від роботи на її великий задум.

І ні в кого не виникає запитання, звідки беруться всі ті самогубці, що їх демонструють на площах.