Двоє авторів із радикально різним світобаченням, чотири розділи з віршами, в яких закодовані бінарні опозиції: чоловічий і жіночий бік культури, любов та смерть. Тексти авторки і тексти автора розташовані почергово, щоб читачі рівномірно бачили тему з двох протилежних точок зору. Вірші, які не мають текстової назви, отримали назви-емодзі: давні теми та сучасні ієрогліфи створюють контраст, який додатково підштовхує до рефлексії.
Чорний і білий — звична дихотомія, а от рожевий і хакі — те, як зараз доводиться жити багатьом українцям, радіти життю і знаходити острівці безпеки посеред постійної загрози і потреби захищатися і ховатися.