Отримала неймовірне задоволення від книги. Не так часто нонфікш приносить насолоду від читання, а не лише користь. Чудовий зразок європейської філософської публіцистики. Легко, з гумором, по-французьки дещо іронічно, розумні люди розмірковують про дурнів та дурість у кращих традиціях сократівського діалогу. Збірка блискучих думок дуже неординарних людей. Висвітлюють широкі аспекти та різноманітні погляди на питання дурості. Її історію, сучасні прояви та наслідки для суспільства вцілому. Книга далеко не для посереднього читача. Для насолоди читання та повного розуміння потрібно мати за плечима знання з філософії, психології, історії. Бо повною мірою оцінити тонкі натяки та посилання можна лише розуміючи на що натякають. Така собі інтелектуальна розвага. З приводу якості друку не можу нічого сказати, оскільки читала електронний варіант, до якого немає жодних претензій.

Одразу скажу, я не змогла дочитати цю книгу. Осилила більше половини, але далі в мене просто не стало нервів та сил. В першу чергу, через варіант друку. На червоних сторінках щось читати і при цьому не отримати головний біль - нереально важко. Тест білий нечіткий, очі втомлюються в декілька разів швидше при спробі сконцентруватися. У всіх книзі немає якогось конкретного шрифту. Трапляється, що в одному розділі різні шрифти і то трохи дратує. Сам текст написаний якось сухо, багато вставок від різних людей (психологів, журналістів, філософів). Дуже багато моментів притягнутих "за вуха", бо в житті не буває так, як написано. Зазвичай я швидко читаю, але цю книгу я мучила довгий місяць і в мене щез весь настрій на її читання. Певно єдина книга, яку навіть не хотілося продавати, а просто віддати задарма.

Книга являє собою не авторське дослідження, а зібрання статей й інтерв‘ю з різними науковцями. Мова тут не лише про дурість та її визначення, а й про виявлення дурості суспільства в контексті соцмереж чи ЗМІ, про дурнів в суспільстві (про всіх людей, точніше) й про те, чому розумні люди інколи роблять дурниці (Стів Джобс, приміром). Окрема подяка видавництву за ілюстрації - це щось просто неймовірне, їх можна розглядати годинами, вишукуючи сенс тієї чи іншої деталі. А тепер про негативне. Книга дуже гарно зроблена: все гарненько виділено, прекрасна верстка, сторінки приємного молочно-білого кольору, а ті, з яких розпочинається тема - червоного (практично кожна 5-7 сторінка). На них надруковано текст білим шрифтом і це максимально незручно читати. Здавалось, очі просто повилазять (вибачте за таку грубість)), особливо при штучному світлі. До того ж один розділ міг бути надрукований одним шрифтом і розміром, а наступний - зовсім іншим, значно дрібнішим і якимось «корявеньким». Відчуття, наче технічні редактори взагалі не заглядали в макет книги перед друком. Деякі розділи доводилось читати вголос, щоб примусити мозок сконцентруватись на написаному. Хоча психологія дурості цікава й місцями дійсно неймовірна (я про результати деяких експериментів), її важко сприймати, а особливо в перекладі. Інколи здається, що й двох слів не пам‘ятаєш з 50-ти прочитаних сторінок. Але загалом це єдина моя книга, яку після прочитання захотілось продати...