Автор Дуже часто стверджує, що десь, кимось, колись були дослідження АЛЕ ні одного посилання на ці дослідження і ніякої конкретики. Навіть статистика, яку він на водить не має ніякого підтвердження.

Хм, давно я не читала такої просякнутої наскрізь стереотипами книги. І якісь двоякі відчуття залишилися після неї. З одного боку тут описані дослідження, які доводять, різницю між чоловіком та жінкою, їхнім складом характеру та емоційністю. І все так гарно оформлено, із різними доказами, поясненнями і дослідженнями. А з іншого ніби відкидає усі досягнення людства, зокрема жінок, і повертає до патріархального суспільства. І показує, що жінки і чоловіки занадто різні, аби жити поруч, що жінкам нема чого пхатися у чоловічі справи, а чоловіки геть не вміють догоджати протилежній статі.Тоді чому ж досі ми поєднуємося у пари? У книзі дуже багато повторів, зокрема про те, що от жінки можуть робити кілька справ одночасно, а чоловікам потрібно зосередитись на чомусь одному, що жінки не вміють паркуватися, орієнтуватися по картах, не хочуть сексу, люблять вухами і взагалі занадто багато говорять. Натомість чоловіки завжди намагаються розв'язати усі проблеми, не люблять аби їх перебивали чи говорили після роботи, постійно запрограмовані на продовження роду і завжди думають, як уникнути шлюбу. І от зараз сильній статі дуже важко, адже їх ніхто не вчив, як поводитися із жінками і тому до них потрібне толерантне ставлення. Чесно кажучи, взявши до рук цю книгу, я повелася на анотацію. Звичайно, є тут і цікаві моменти, варті уваги. Але все можна було описати стисліше і без постійного наголошення на стереотипи. А і ще, на початку книги є цікавий тест на визначення маскулінності чи жіночності розуму. Так от, виявляється в мене чоловічий тип характеру. То що, природа помилилася? Чи може просто зараз таки інші пріоритети і в жінок, і в чоловіків