Романтична й жорстока історія про вільне кохання та його наслідки. Як це бути - самотньою жінкою, чоловік якої пропав безвісти і яку спокусив інший? І після всього цього на руках залишається немовля. Сюжет гідний не однієї сучасної мелодрами. Та тут ще не все - події відбуваються у пуританському Новому Світі, де в жінки немає ані хороших знайомих, ані надійних друзів. Хоч анотація і говорить про рзмантизм історії, проте я тут наочно бачу сильну духом жінку, яка, незважаючи на прокльони, засудження та зневаження своїми вчинками доводить, що її мить щастя була варта усіх переживань. З іншого боку - два чоловіка: її колишній, який покинув свою дружину і зник в невідомому напрямку на два роки, а вернувся вже на публічний осуд і ні словом не завкнувся, що це його дружина; та превелебного священика, якого всі обожнюють і який воліє радше вмерти, аніж визнати свою дитину. Не дивно, що в часи, коли книга побачила світ(а це далекий 1850 р.) на письменника полилось обвинувачення зі сторони Церкви і книгу було жорстоко критиковано та заборонено в багатьох країнах. Сильна і виклична класика, яка показує мужність жінки бути ніжною і бажаною.

"Червона літера" Натаніеля Готорна - один із найвизначніших романів в історії американської літератури. Відразу після виходу книга стала справжнім бестселером, здобула низку позитивних відгуків від літературних критиків, люди релігійні її суворо засудили, а мешканці Салема (рідного міста письменника) були настільки обурені, що Готорну разом з родиною довелося змінити місто проживання. В центрі сюжету - молода і красива жінка Естер Прин, яка завагітніла поза шлюбом і тепер мусить терпляче зносити покарання, яке їй присудили милостиві чоловіки-судді: носити на грудях велику червону літеру А (від adulterress - перелюбниця) і жити в ізоляції разом зі своєю дитиною - дівчинкою Перл. Книга, написана чудовою і вишуканою мовою - і якщо абстрагуватися від подій роману, на які не можна не реагувати емоційно, то читати її було саме задоволення. Автор проробив чудову роботу, створюючи картину життя таким, яким воно було в пуританських поселеннях перших поколінь англійців, які прибули підкорювати Америку.

Вперше прочитала цей роман ще у студентські роки - він був обов'язковим пунктом у вивченні світової літератури. Тоді перше враження було, як добре, що ми таки живемо не у 17 столітті. Сюжет книги - не новий. Жінка, яка завагітніла не від свого чоловіка і зобов'язана терпіти до кінця днів наругу суспільної думки. Таких прикладів чимало як в українській, так і світовій літературі. Для мене відкриттям стало загалом змалювання пуританського суспільства, через життя перших мешканців Америки. Також окремо варто оцінити літературний стиль Натаніела Готорна, який дуже вміло, хоча на перший погляд - розтягнено, передає суть пуританського стилю. "Червона літера" - цікавий роман ще й тим, що у ньому немає однозначно позитивних чи негативних героїв, як це часто буває у романах. Навіть попри драматизований сюжет у читача навряд чи виникне співчуття до жертви суспільної моралі в особі головної героїні - Естер. На мою суб'єктивну думку, цей твір варто прочитати не через цікавий сюжет, а із трохи просвітницькою метою - щоб дізнатись про незвичну епоху відомої всім нам Америки. І ще для того, щоб побачити згубну дію думки інших людей на особистість.