Час зірки
Паперова книга | Код товару 689542
Yakaboo 3.7/5
Автор
Кларісе Ліспектор
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція.Культура.Класика модерна
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
108
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку Час зірки

Останній роман Кларісе Ліспектор справедливо вважають вінцем творчості однієї з найвідоміших письменниць Латинської Америки. Ніби чарівними ножицями письменниця відсікає від читача (певна річ - упередженого) думки про злидні, страх, любов і смерть. І водночас майстерно проводить його таємницями життя, залишаючи десь глибоко у душі надію на щастя.

Роман складається з коротких фрагментів, що їх Ліспектор та її секретарка Ольга Бореллі ретельно збирали впродовж тривалого часу. Кларісе ще не знала тоді, що помирає, і тому нікуди не поспішала, хоча текст сповнений передчуттям близької смерті. Роман було вперше опубліковано 1977р., за два місяці до смерті авторки. У 1986р. фільм, знятий за романом, отримав приз «Срібний ведмідь» на Берлінському міжнародному кінофестивалі — за кращу жіночу роль.

Характеристики
Автор
Кларісе Ліспектор
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція.Культура.Класика модерна
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
108
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Рецензії
  •  
    Маги літератури 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Мій відгук прошу не сприймати буквально, бо він так само є інтерпретацією, як будь-яке прочитання. Як редактору мені довелося перечитувати текст тричі, порівнювати оригінальний текст з перекладами його англійською та російською. Інколи щоб упевнитися, що має бути "кавунка", а не "кавун" і навіть для того, щоби пунктуація авторки була її, хоч як вона не узгоджується з українською. Упродовж мого редакторського досвіду я так прочитувала багатьох авторів, але Ліспектор - особлива. Це той випадок, коли текст "нерівний", фрагментарний, рваний за ритмом і стилем, сповнений підтекстів, колючий, як троянда. І писала Кларісе "Час зірки", коли помирала. Це останнє з написаного нею. Якщо порівняти переклади Борхеса різними мовами, то вони, як не дивно, різні, бо перекладач, як і редактор майже співавтор. І він завжди інтерпретатор. Тобто буквальний переклад у художньому тексті - моветон, і перекладачі художньої прози це знають. Чому я згадала про Борхеса, тому що перекладати прозу Ліспектор - теж нелегка робота, хоч тексти цієї авторки начебто прості. На перший погляд. Зі свого редакторського досвіду маю сказати, що жодна авторка не захоплювала мене досі так сильно. Бо філософський підтекст її прози має настільки широкий діапазон, що ловиш себе на думці: її тексти магічні, тут і алюзії на єврейських містиків, і на народні ритуали, і на роль Автора. І вона ж - експериментатор від літератури, бо ліпить його на свій лад, незважаючи на канони і читача. Для неї важлива музика у тексті, ритм, атмосфера. Ліспектор стала легендою ще за життя, попри те, що уникала публічності. Її життя, як і проза, парадоксальне й дивне. І в цьому її справжність - бути цікавою і неформатною. Хтось скаже, що перекладати культову авторку має маститий перекладач, а не молодий і майже не відомий. Однак чому ні? Якщо бути сміливим, то можна прийняти виклик і... хай там що не розказували колеги по цеху, як би не клювали і критикували, які б ярлики не вішали, їхні тексти більше говорять про них самих, а не про чийсь текст. Текст авторки, яка не вважала себе професійною письменницею. Я не є професійним літературним критиком, але наважуся рекомендувати читати Ліспектор (і її біографію) усім, хто шукає за оригінальним стилем. І глибиною сенсів.
  •  
    Незіркова героїня :) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Нещодавно була на дискусії, де обговорювали, яким має бути головний герой/героїня вдалого роману? Харизматичним, цікавим, з родзинкою... - ще багато най- там пролунало, але деякі головні героїні цікавих книжок таки збивають з пантелику :)

    Героїня "Часу зірки" - дівчина на ім`я Макабеа, сирота з бідної провінції на півночі Бразилії, неосвічена, яка працює друкаркою і ледь животіє у великому місті. Вона - втілення усіх можливих і неможливих нещасть, але не таких, з високим градусом трагічності, що додають вищезгаданої харизми, а таких тихих, набридлих і мало кому цікавих ...

    Ще одним головним героєм є Автор, але такий, всесильний, такий Автор-Бог, бо дивиться на ту Макабею і зверху, і збоку, і ззовні, і зсередини, і при цьому ще й про себе не забуває...
    Перше враження після перших сторінок - потік свідомості, але це минає, бо в творі таки є логіка, а також і зав`язка, і кульмінація, тільки трохи незвичному порядку.

    Мені книга сподобалась і незвичністю сюжету, і характерами, і хорошим перекладом. Не менш цікавою є біографія самої Кларісе, яка заслуговує на окрему книгу :) Цей роман точно сподобається тим, хто осилив Джойса :), також рекомендую тим, хто не боїться літературних експериментів і відкритий для чогось незвичного. Може не сподобатись любителям чіткої структури, харизматичних героїв і динамічного сюжету...

    Приємного читання і цікавих літературних відкриттів! :)
Купити - Час зірки
Час зірки
167 грн
Є в наявності
 

Рецензії Час зірки

3.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Маги літератури 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Мій відгук прошу не сприймати буквально, бо він так само є інтерпретацією, як будь-яке прочитання. Як редактору мені довелося перечитувати текст тричі, порівнювати оригінальний текст з перекладами його англійською та російською. Інколи щоб упевнитися, що має бути "кавунка", а не "кавун" і навіть для того, щоби пунктуація авторки була її, хоч як вона не узгоджується з українською. Упродовж мого редакторського досвіду я так прочитувала багатьох авторів, але Ліспектор - особлива. Це той випадок, коли текст "нерівний", фрагментарний, рваний за ритмом і стилем, сповнений підтекстів, колючий, як троянда. І писала Кларісе "Час зірки", коли помирала. Це останнє з написаного нею. Якщо порівняти переклади Борхеса різними мовами, то вони, як не дивно, різні, бо перекладач, як і редактор майже співавтор. І він завжди інтерпретатор. Тобто буквальний переклад у художньому тексті - моветон, і перекладачі художньої прози це знають. Чому я згадала про Борхеса, тому що перекладати прозу Ліспектор - теж нелегка робота, хоч тексти цієї авторки начебто прості. На перший погляд. Зі свого редакторського досвіду маю сказати, що жодна авторка не захоплювала мене досі так сильно. Бо філософський підтекст її прози має настільки широкий діапазон, що ловиш себе на думці: її тексти магічні, тут і алюзії на єврейських містиків, і на народні ритуали, і на роль Автора. І вона ж - експериментатор від літератури, бо ліпить його на свій лад, незважаючи на канони і читача. Для неї важлива музика у тексті, ритм, атмосфера. Ліспектор стала легендою ще за життя, попри те, що уникала публічності. Її життя, як і проза, парадоксальне й дивне. І в цьому її справжність - бути цікавою і неформатною. Хтось скаже, що перекладати культову авторку має маститий перекладач, а не молодий і майже не відомий. Однак чому ні? Якщо бути сміливим, то можна прийняти виклик і... хай там що не розказували колеги по цеху, як би не клювали і критикували, які б ярлики не вішали, їхні тексти більше говорять про них самих, а не про чийсь текст. Текст авторки, яка не вважала себе професійною письменницею. Я не є професійним літературним критиком, але наважуся рекомендувати читати Ліспектор (і її біографію) усім, хто шукає за оригінальним стилем. І глибиною сенсів.
  •  
    Незіркова героїня :) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Нещодавно була на дискусії, де обговорювали, яким має бути головний герой/героїня вдалого роману? Харизматичним, цікавим, з родзинкою... - ще багато най- там пролунало, але деякі головні героїні цікавих книжок таки збивають з пантелику :)

    Героїня "Часу зірки" - дівчина на ім`я Макабеа, сирота з бідної провінції на півночі Бразилії, неосвічена, яка працює друкаркою і ледь животіє у великому місті. Вона - втілення усіх можливих і неможливих нещасть, але не таких, з високим градусом трагічності, що додають вищезгаданої харизми, а таких тихих, набридлих і мало кому цікавих ...

    Ще одним головним героєм є Автор, але такий, всесильний, такий Автор-Бог, бо дивиться на ту Макабею і зверху, і збоку, і ззовні, і зсередини, і при цьому ще й про себе не забуває...
    Перше враження після перших сторінок - потік свідомості, але це минає, бо в творі таки є логіка, а також і зав`язка, і кульмінація, тільки трохи незвичному порядку.

    Мені книга сподобалась і незвичністю сюжету, і характерами, і хорошим перекладом. Не менш цікавою є біографія самої Кларісе, яка заслуговує на окрему книгу :) Цей роман точно сподобається тим, хто осилив Джойса :), також рекомендую тим, хто не боїться літературних експериментів і відкритий для чогось незвичного. Може не сподобатись любителям чіткої структури, харизматичних героїв і динамічного сюжету...

    Приємного читання і цікавих літературних відкриттів! :)
  •  
    Роман-загадка 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ще коли давно-давно я вперше читала Маркеса, його стиль відразу закохав мене у себе. Потім розумні люди розповіли мені про магічний реалізм — коли чари настільки буденні, що стають частиною звичного життя. Те саме і у Фрая, коли віття дерев складаються у руни, а номери автомобілів — у магічні формули.

    Кларісе Ліспектор — бразилійська письменниця, і пише вона не так, як Маркес, але по-своєму магічно. "Час зірки" — роман з багатьма назвами, роман-гра, роман-загадка. Він розповідає про самотню непомітну дівчину Макабеа з Ріо, настільки сіру, що й вона сама не вважає себе чогось вартою. Однак Макабеа, попри всю недалекість, вміє бути щасливою з простих речей. Життя її химерне, коханий не надто відповідає взаємністю, однак Макабеа, як звірятко, тішиться кожному світлому дню.

    Найцікавіше в книзі не стільки життєпис дівчини, скільки те, як ця історія розказана. Адже тут від самого початку присутній автор, і то не якийсь відсторонений, а живий і емоційний. Він представляється читачам, говорить, як його змучила ця історія і чому він змушений її розповісти, перепрошує за можливі огріхи, словом, всіляко нагадує, що це — лише написана книга. Однак хай в історії і небагато чарів, в тому, як з-під пера автора оживає розповідь, як він її творить, як ставиться до неї, і є справжня магія. І мені здається, що лиш автор любив Макабеа по-справжньому, адже був її творцем.
  •  
    Що це було? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Саме таке питання виникло в мене після того, як я завершила читання роману "Час зірки" Кларісе Ліспектор. Вона по праву вважається однією з найбільш загадкових письменниць Латинської Америки, тому оминути увагою цей твір було неможливо. Але текст виглядав настільки дивним та відмінним від усього, що мені доводилося читати раніше, що скласти про нього більш-менш завершене уявлення виявилося ще складніше, ніж змусити себе дочитати до кінця. Проглянувши анотацію, я сподівалася побачити щось схоже на магічний реалізм Маркеса. Натомість цей роман швидше нагадав ковдру, зшиту з клаптиків різних тканин. Всупереч невеликому розміру, "проковтнути" його за раз неможливо. Більшість речень з перших сторінок взагалі читалися приблизно так: "У Гватемалі стався землетрус, як добре, що в мене є зелені шкарпетки".
    Прочитавши "з горем пополам" перші тридцять сторінок, я нарешті почала розуміти що до чого. Головну героїню звуть Макабеа. Вона малограмотна сирота, яка працює друкаркою, закохана в хлопця, який її зневажає, ділить кімнату з кількома дівчатами, проте не має подруг та й взагалі нічого з того, з чим у більшості людей асоціюється щастя. Настільки б це не звучало дивним, але Макабеа щаслива. Вона вміє знаходити маленькі радощі в кожному дні, наприклад, радіє, коли їй вдається залишитися в кімнаті на самоті або послухати радіо. Макабеа абсолютно нецікава, і саме в цьому полягає її цікавість для Автора. Складається враження, що історія Макабеї являє собою просто тло, на якому розкриваються переживання Автора, що відчуває себе "зайвою людиною".
    Навряд чи я колись візьмусь перечитати цю книгу, адже враження виявилися занадто суперечливими. Проте поки що постать Кларісе Ліспектор загалом та "Час зірки" зокрема став для мене найбільшим з літературних відкриттів 2018 року.
  •  
    Переклад з не дуже якісного російського перекладу
    Щодо власне книжки, зверніть увагу на с. 45.
    "Переклад" Губарева "під редакцією" Корнелюк:
    "Але я, кому ніколи не стати нею, відчуваю, що живу дарма. Я маю гроші, регулярно оплачую рахунки за світло газ і телефон".
    Переклад Бєлякової:
    "Но я, которому не удалось стать ею, чувствую, что живу напрасно. У меня есть средства и я регулярно плачу за свет, газ и телефон".
    Оригінал:
    "Mas eu, que não chego a ser ela, sinto que vivo para nada. Sou gratuito e pago as contas de luz, gás e telefone."
    Переклад Понтьєро:
    "I feel, without becoming her, that I have nothing to live for. I am gratuitous, and I pay my bills for electricity, gas and telephone".
    В оригіналі (і перекладі англійською) навіть натяку нема на "я маю гроші". Оповідач Рудрігу С.М. каже про себе, що він зайва людина. Груба помилка Бєлякової відтворена в українському "перекладі" без змін.
  •  
    Бразильський магічний реалізм українського походження
    Її називали ,,бразильським сфінксом", ,,найкращою письменницею Латинської Америки", а ще порівнювали із Марлен Дітріх, яка пише, неначе Вірджинія Вулф. Українка, ноги котрої, однак, ніколи не торкалися рідної землі, оскільки сім'я маленької Хаї емігрувала, у зв'язку з єврейськими погромами, ледь не відразу після її народження. Втікачі із містечка Чечельник, що на Вінниччині, знайшли прихисток далеко за океаном, у Бразилії. Саме там зійшла зірка слави культової письменниці, неперевершеної майстрині бразильського магічного реалізму, а також журналістки, колумністки та перекладачки Кларісе Ліспектор.

    ,,Час зірки" -- останній роман авторки, який справедливо називають її лебединою піснею. Він вперше вийшов друком за два місяці до смерті Ліспектор (у 1977-у році). У 1986-у році фільм, знятий за його сюжетом здобув ,,Срібного ведмедя" на престижному ,,Берлінському кінофестивалі". Для українців цей переклад (видавництво ,,Анетти Антоненко") -- перше знайомство із спадщиною популярної за кордоном, але такої невідомої вдома, співвітчизниці.

    Роман ,,Час зірки" має фрагментарну структуру, оскільки ,,зшитий" із частин, які допомагала скомпоновувати письменниці її помічниця Ольга Бореллі. Це твір про твір, а саме про створення історії про дівчину на ім'я Макабеа. Оповідачем постає чоловік, письменник, який немов розмовляє з собою(нами), увесь час сумніваючись у доцільності свого літературного починання, ставить риторичні питання та навіть сердиться сам на себе. Поміж тим, мова йде про зовсім непримітну дівчину-сирітку, мешканку Ріо-де-Жанейро. Її життя - геть сіре та невиразне, позбавлене хоч якої-небудь цікавості, як для оточуючих, так і нас, читачів. На перший погляд. Вона працює друкаркою, тішиться банальним маленьким радощам свого непоказного буття. Однак, читаючи, слід дивитися глибше, оскільки саме таке життя, як Макабеїне, слугує неначе полотном, за допомогою якого її творець хоче змалювати свої ідеї та донести їх до кожного. Це -- доволі непросте завдання, трудячись над яким письменник неабияк страждає муками творіння. Що є таке наше життя? Що залишається після нас? Хто ми на цьому світі? І яка наша роль в ньому?

    Врешті-решт, терзаючись над творенням історії про Макабею, автор приходить до висновку -- кожен з нас у своєму житті має мить, яку можна назвати часом зірки. Коли довколишні декорації набувають неначе нових барв. Коли людину можна прирівняти до кінозірки, яка пломеніє в апогеї слави. Овацій! Я не чую овацій! І це -- час смерті...
  •  
    Досі не розумію, як до неї ставитись
    Ця книга - одна із тих, яку я не знаю як оцінити. Не п*ятірка для мене - я залишилась від неї далеко не в захваті, але і низьку оцінку поставити не можу, адже у книзі чудово описана тема самотності. Книга маленька і дуже неоднозначна. Однак, не зважаючи на її розмір, вона не відноситься до категорії тих, які можна "за раз проковтнути" - не у моєму випадку, принаймні. Перші сторінок 20-30, бажання продовжувати читання не було взагалі, адже письменник Рікардо, від імені якого ведеться оповідь, на них просто лиє воду. Можливо ця вода наповнена сенсом та філософськими роздумами, але я не оцінила і на цій частині оповіді мої думки часто відлітали кудись далеко... Однак, образ головної героїні, (хоч, на мою думку, "антигероїні"), вийшов дуже яскравим та неоднозначним. Макабея - проста і недалека дівчина, без грошей і можливості "вийти у люди", але це зовсім не заважає їй бути щасливою та цінувати кожну мить! Більше того, вона навіть не здогадується про злиденність свого життя, адже іншого вона не знає. А "час зірки" самої Макабеї нагадує, що ніхто не знає, що чекає його за поворотом.
 
Характеристики Час зірки
Автор
Кларісе Ліспектор
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція.Культура.Класика модерна
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
108
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
9786177192465
Тип
Паперова
Література країн світу
Література країн Латинської Америки
Література за періодами
Література XX ст.