«That maybe life gets real, good, and interesting when we remove all of the layers of protection we’ve built around our hearts and walk out onto the battlefield of life naked» Гленнон Дойл – американська письменниця, яка повністю відкриває завісу про своє справжнє життя у книгах. Деколи буває так погано, коли люди роблять з себе ідеалів та приховують своє справжнє життя. Ми можемо бачити наших сусідів як проповідників правильного життя, де всі члени сім’ї ведуть себе «як по книжці» та не мають недоліків. Кожен має свої скелети у шкафу, але чомусь у нас не заведено про це говорити. Всі повинні бути ідеальними та залишати свої проблеми вдома. Гленнон Дойл не така. Вона зняла цей облудний костюм та вилила на світ правду. Вона не ідеальна мама та дружина, а лише людина з важким минулим. Вона страждала на алкоголізм, булімію, залежність від наркотиків та навіть вийшла заміж через незаплановану вагітність. Але її близькі друзі цього не знали та вважали її святою людиною, яка все своє життя слідувала заповідям Божим та не коїла нічого грішного. Як же було приємно прочитати про справжнє життя, без прихованих завіс. Авторка здалася мені такою живою, як ніхто інший. Який це сміливий вчинок – взяти та розповісти всю правду. Люди побачили, що інші теж не ідеальні та почали говорити про своє горе. Їм стало легше на душі. Вони знайшли людей, яким можуть відкритися та нарешті скинути важкий багаж. З кожним розділом ставало видніше, як авторка все більше та більше відкривається читачам. Її мова пожвавилася та частіше проскакували саркастичні зауваження, які я просто полюбила. Хоч вона і часто згадувала про Бога та його милостиню, мені від цього не ставало обурливо. Якщо так вона відчуває себе щасливішою, то це її вибір і ніхто не може це засудити. Мені дуже сподобалася ця книга. Вона легка та правдива. Та і рівень англійської тут легкий (думаю, що люди з рівнем В1 її посилять). Коли вам буде погано на душі, то просто прочитайте її і вам зразу стане легше.