Ольгу Кобилянську (1863–1942) справедливо називають модерністкою української літератури, буковинською феміністкою. Її славетну «Царівну» свого часу критикували за нелогічність персонажів та «німецькі впливи». Попри зауваги, твором зачитувалися Михайло Грушевський, Агатангел Кримський, Леся Українка... Творчість Ольги Кобилянської — ​це насамперед тонкий психологізм. Як влучно зауважив Микола Євшан, жити — ​для її героїв «значить мати свої внутрішні події, стежити, пильнувати за внутрішнім своїм розвоєм — ​мати очі все звернені на ту дорогу, якою йде душа».

До збірки ввійшли повість «Людина» (1886), де вперше показано жінку-інтелігентку, яка кинула виклик тогочасним суспільним нормам, а також уже згадана «Царівна» (1896) — ​чуттєвий щоденник молодої жінки Наталки Веркович — ​твір, що поглибив тему емансипації, порушену ще в «Людині».