Книгу мені порадили по моєму відгуку на Жадан - Депеш Мод. І вона таки схожа по стилю на той роман. І по геолокації... Цією книгою я продовжив своє знайомство з українськими письменниками. Так, Ушкалов не так майстерно все підносить до читача, як Жадан. Але все одно свій гумор присутній. Низка подій в книзі якась шизоїдна. По крайній мірі, потрапивши в неї можна було б сміливо зійти з розуму. Але це не про нашого героя. Він чудово справлявся з усіма проблема, що випадали на його голову з підлітковою кмітливістю. Так, деякі моменти виглядали несерйозно, хотілося більшої відповідальності, але зробимо таки ж поправку на вік... Всі події в книзі описуються тривалістю в 3-4 дні (так можна загубитись в тому маразмі), серед чого і зйомки в рекламі, і п'янка, і втеча, і кохання, і філософія, і подорож... Є з чого вибирати... Особливо сподобався момент в барі "Лондон". Окремий респект за такий опис. А так твір читається легко. Обсяг не великий. Тому прочитати можна дуже швидко. Не скажу, що я повернусь до цього твору, але і не пошкодував, що познайомився із ним.

Мне подарили эту книгу друзья, зная мой вкус. И я сначала с недоверием поставилась к книге, считала, что она не сможет удостоиться особого места на моей книжной полке... Но что-то пошло не так (или наоборот - абсолютно так, как надо) и сейчас книга Олександра Ушкалова "БЖД" имеет свое заслуженное отдельное место. Книгу читала на одном дыхании! Абсолютно в моем любимом стиле - если вам нравятся предложения, где автор цепляется за свои слова, легко фантазирует и позволяет читателю проявить собственную фантазию - вам обязательно стоит прочесть эту книгу. Прекрасный представитель интересного рассказа! Признаться, аннотация сбивает... Помню, на середине книги вспомнила ее, удивилась - до конца какая-то сотня страниц, когда же автор дойдет до того, что обещал? Но все сделано как нельзя лучше. Мне понравилось, книга осталась в памяти надолго. Уверена, - перечитаю еще не раз. В общем всем советую, отличная вещь! А ко всему прочему - идеально ложится в карман. Небольшая, Дато интересная! На каком-то скучном мероприятии можно спокойно почитать ее, погружаясь в мир главных героев, понимая, что главное в зубной пасте - это можно ее есть или нет; нельзя путать свой шампунь с кошачим (особенно - после солнечного затмения!) и кидать гранату в ногу режиссера.