Роман «Будинок із сімома башточками» закріпив за американським  письменником Натаніелем Готорном звання майстра психологічного роману. Адже найперше, що цікавить автора, — це людина, її переживання, вчинки, думки. Навіть обійстя, в якому майже цілодобово перебувають головні герої, він змальовує так, що воно сприймається немов жива істота — однією з дійових осіб. І далеко не другорядною. Саме цей шмат землі й призвів до того, що колись численне й не обділене титулами та статками сімейство Пінчонів на момент розповіді майже остаточно занепало й виродилося. А все тому, як запевняє письменник, що сильніший познущався над слабшим, що магнату Пінчону, який завжди був «непохитний у своїх намірах», впав в око наділ, на якому стояла хижа бідняка Метью Моула. «Іменем закону» він не тільки відібрав землю, а й позбавив життя її власника, звинувативши того в чаклунстві. Тільки от, домігшись усього на світі, полковник Пінчон підписав вирок своєму роду. Свідком цих перипетій і став будинок, який, за іронією долі чи примхою Провидіння, зводив син Моула.