Никогда не думала, что моя первая рецензия будет на так называемую подростковую книгу, которая совершенно случайно попала на мои книжные полки как недорогой довесок для бесплатной доставки при заказе в одном из интернет-магазине. Очень давно не читала такую литературу, которую переросла не только я, но и мои дети. Но после прочтения "Энн из Зеленых Крыш" неожиданно поняла, что обделяю себя. Многие книги в детстве прошли мимо меня ( хотя я очень много читала ), многие просто не были еще написаны. Что касается данной книги. С первых страниц произведение меня не захватило. Такое знакомое одиночество подростка - ни внимания родителей, ни друзей, ни ответного чувства на первую любовь. И даже главная героиня не вызывала симпатии - серая мышка, без собственного мнения и голоса. Таких обычно никто не замечает. Но каким-то странным образом писательница завладела моим вниманием и смогла раскрыть своих героев. И вот уже мышка - не мышка, и дедушка, который сначала раздражал, теперь глубоко симпатичен. Да и родители способны проявлять какие-то чувства кроме любви к себе. Последние сто страниц я вообще "проглотила". Конец-то , конечно, счастливый, но жизнь продолжается. Хочется прочитать продолжение, а анотация там не веселая. Кому посоветую читать? Всем, и в первую очередь родителям подростков. Не надо быть знаменитым, чтобы не замечать, чем живет твой ребенок, какие у него проблемы, что его волнует, и что его тревожит. Мы так сейчас заняты собой, что не замечаем , что происходит в наших семьях, а потом удивляемся, почему выросло такое поколение.

Взявши список шкільної літератури на літо я як і щороку – нічого не очікувала. Знову буде якась нудна класика. Але тут в очі потрапила ця назва. “Буба” – що то таке? З перших сторінок я зрозуміла, що ця книга має неодмінно сподобатись. Буба – дитина відомих батьків (мати горе-письменниця, а батько телеведучий), вона звикла розраховувати лише на себе. Але ще є дідусь Генрик. Він підтримує Бубу протягом усієї книги. Він вчить дівчину грати у бридж і разом з сусідами Маньчаками зіграли уже не одну партію. Та ще одна біда – її подруга Йолька зустрічається з Адасем, хлопцем, що подобається Бубі. Впродовж книги, дівчина знаходить справжню подругу і... кохання? Оптимізм Буби заряджає позитивом на довгий час. Стиль авторки – чудовий! Вона влучно та з гумором описує навіжених сусідів, знаменитих батьків та сестру-актрису. Цей увесь вінегрет вміщається у житті звичайної дівчини-підлітка. І не забуваємо про жартики дідуся. Польський менталітет значно відчувається в книзі і це кумедно. В цілому, книга чудова. Вона добра, позитивна та хороша.

Буба - проста та незіпсута дівчина-підліток, якій випало народитися у зірковій родині. Її мама пише книги, батько - ведучий телепередачі, а сестра страждає зірковою хворобою. Ще є дідусь Генрік, чудовий, добрий старий з прекрасним почуттям гумору. Книга нагадує читачеві про те, як воно жити в період, коли весь світ крутиться навколо того, чи зверне на тебе увагу твоє перше кохання і що тобі сказати тим, хто чомусь не хоче з тобою дружити. Бубі вдається залишатися незіпсутим підлітком навіть в епіцентрі драми власної сім'ї, частково завдяки внутрішньому стрижню, а частково завдяки підтримці дідуся Генріка, шаленому фанату гри в бридж. Окремо хочеться зазначити чудову якість перекладу. Мова твору дуже "соковита" і небуденна, що дає ще більшої легкості книзі. Якщо вам терміново потрібне легке читання, що не підбурить на революцію, проте все ж поверне віру в доброту і простоту, то ця книга - саме те, що ви шукаєте. Читається легко, швидко, заряджає наївністю і усмішками. Це тверда 5 з 5 можливих.