Джесс мріє стати кращим бігуном свого класу. Він тренується все літо аби перемогти конкурентів, але його амбітні плани змінює новенька. Леслі Бьорк – розумна, цікава і комунікабельна дівчинка. Саме вона займає перше місце в перегонах. Крім того, Леслі відрізняється від інших дітей. Вона не дивиться телевізор, незвично вдягається, її батьків вважають диваками. Все це стає проблемою в спілкуванні з однокласниками. Втім саме з Джессом у неї зав’язалися дружні стосунки. Під час прогулянок у лісі діти створили власний світ під назвою Терабітія, саме з ініціативи Леслі, яку надихнули книжки про Нарнію. Там вирує таємне і казкове життя, в якому Леслі королева, а Джесс король. Це місце змінить життя кожного з них. Ця історія простими словами розповідає про складні речі, які виникають в житті дітей – відсутність взаєморозуміння з оточенням, сімейні негаразди, тиск стереотипів, бідність. Також нагадує про те, як важливо мати того, хто здатен розсіяти хмари на душі і наповнити серце світлом. Навіть казковий світ не здатен захистити від втрат та болісних реаліїв справжнього життя. Відчуття провини і несправедливості може зламати, але важливо знайти сили і жити. Загалом книга залишила в мене сумні враження, фінал здатен розбити серце і дітям, і дорослим. Він додає гіркоти, а разом з тим приходить і відчуття реалістичності від описаних подій.

Коли я читав цю книжку в шостому класі, мені дуже сподобалась ця історія, хоча я і проігнорував багато "важких моментів". Перечитавши це в дорослому віці я хочу відмітити величезний талант автора. Від цієї книжки важко відірватися! Також не варто переживати щодо рівня англійської, я думаю ця книжка буде під силу навіть зі знаннями рівня B1-B2, хоча можливо декілька разів доведеться зазирнути в словник (навіть із величезним досвідом читання англомовної літератури я все рівно знайшов декілька незнайомих мені слів, скоріш за все більш притаманні саме тому регіону де виріс автор, а вона поїздила багато в своєму дитинстві). Слова автора торкають душу, скоріш за все ви будете плакати коли дійдете до кульмінації книжки. Також, що я дізнався з цієї книги, це те, що наші припущення про дітей і те, що для них "підходить", є серйозними помилками. Ми припускаємо, що їм потрібні кольори, фантазія та клей, і що вони не можуть мати справу з "важкими" темами, такими як смерть та, якщо вже зайшла мова, життя. Діти теж люди і інколи навіть розумніші ха нас. І вони розуміють і можуть вирішувати важкі теми набагато краще, ніж ми, дорослі, які навчилися стримувати сльози, а не насправді плакати. Якщо діти не розуміють реального життя, то чому тоді вони біжать від нього, як тоді, як у цій книзі (і в реальному житті) набувають навичок, що змінюють життя, «перебуваючи» і повертаючись сильніше? Я дуже рекомендую цю книжку не залежно від того купляєте ви її для себе чи для дитини. Хоча для дитини, можливо варто подивитися на україномовний варіант)