Книги Франсуази Саган я читаю і люблю ще з підліткового віку. Звісно ж, у юні роки вони викликали куди більше почуттів, але й дорослому віці – не залишають байдужою. Мій улюблений твір цієї французької письменниці – це «Бонжур, печале». Дуже люблю перечитувати цю повість саме влітку, вона мені здається ідеальним літнім читанням. Головна героїня книги – юна Сесіль, яку батько виховує сам. Їхні відносини більше нагадують дружні, аніж класичні стосунки батько-донька. Тато бере Сесіль з собою на зустрічі з друзями, де вона бере участь в дискусіях на дорослому рівні, вони разом ходять до ресторанів. Дівчині зовсім не заважають численні подружки батька, адже вона знає: це тимчасово. Щоліта родина орендує віллу на Лазурному узбережжі, де проводить весь сезон, і цей рік не став виключенням. Але саме цього річ у житті батька з’являється жінка, в якій Сесіль бачить справжню загрозу. Серйозна й глибока Анна зовсім не схожа на попередніх батькових подружок-одноденок. Саме тому дівчина планує якомога скоріше зробити так, аби Анна пішла…