От издателя:

Якийсь вистрибнув наче гумовий

Поньк — поньк — поньк

Глотка налуджена випрасувана

Наче нова.

Роззявив — випало катастрофічне:

Я — оптиміст невиліковний!

У залі миттєво одна думка —

ХВОРИЙ!

Далі різнокольоровий горох посипався

Та ціла купа якогось вербального металобрухту.

Від напруги розпух В руці збірка-гросбух

Лі – ри – ка!

Публіку пучить!

Спітнілі дупи влипли у крісла.

Кощава тиша лоскоче в ніздрях.

Зависло —

Цілу годину — водопровідне поетобулькотіння.

Мрію: покличте сантехника

Що порпається в унітазі

Може йому ці поезії,

З професійної точки зору

Стануть на разі?