Художній світ Мовчана наповнений міфогенними сюжетами й мотивами, в ньому часто ключову образно-символічну роль відіграють природні стихії (вода, вогонь, земля, повітря), язичницькі божества, міфопоетичні, зокрема демонологічні образи (ангели/демони), тваринна й рослинна міфосимволістика.

Основним жанровотворчим чинником у творчості Мовчана є філософсько-поетична, інтелектуально-емоційна рефлексія, базована на оригінальній, виробленій поетом в тривалих пошуках притаманній тільки його власній образотворчій манері МЕТАМОВІ, яка спрямована на сподіваний діалог авторської та читацької свідомості.

Поезія Мовчана, поета-мислителя з власною системою знаків і топосів – це багатоповерхова метафора зі змістом, прихованим за ластунками тропів.