На жаль, ні роман, ні його екранізація мене не зачепили. Так, звичайно, проблеми котрі описав Чак Поланік гостросоціальні, але для мене книжка надзвичайно жорстка. У порівнянні з іншими роботами автора не скажеш, що це така його манера, є й більш делікатні романи. Отже, історія крутиться навколо чоловіка Оповідача, котрий не згоден з деякими моральними устоями суспільства і через це страждає на безсоння. Хвороба доходить вже до такої важкої стадії, що ніяка терапія, як медикаментозна, так і психотерапевтична не допомагає. Згодом герой зустрічає Тайлера Дердена - сильного, красивого, мужнього. У підвалі одного бару вони вирішують збирати "бійцівський клуб", клуб, перше правило якого - нікому не розповідати про нього. Але згодом клуб наповнюється людьми, набирає популярності. Головний герой вважає, що саме в клубі вони розвивають мужність і впевненість. Книга важка психологічно, тому що саме психологія і норми людської думки тут займають головну нішу. Важко боротися зі світом, коли постійно борешся із собою. Про цю боротьбу ви і зможете прочитати у романі Поланіка.

Дизайн обкладинки мені сподобався. Оформлення теж загалом хороше. На папері КСД як зазвичай економило. Маю сказати, що переклад тут чудовий та й вичитано добре. За всю книгу зустрів одну помилку і трішки мене муляє "ангеликий", чогось мені здається краще було б "ангелоликий", але тут не певен, тому таке. Загалом якщо до перекладу книги нема за що причепитися, то я вважаю, що тут і справді постаралися. КСД останнім часом мене в цьому плані радує. Книга розповідає про такого собі офісного планктона. Головний герой працює в фірмі, що займається відкликанням товарів. Його робота здебільшого полягає в тому, аби прибути на місце аварії, порахувати що дорожче: відкликати товар чи оплачувати суди і загалом видати рішення. Проблема тільки в тому, що йому доводиться постійно користуватися літаком, через що в нього виникає безсоння, стрес, депресія і відповідно він живе в чомусь середньому між байдужістю та безнадією. Сама ж історія починається, коли він знайомиться із Тайлером Дьорденом (Кіномеханіком та офіціантом на підробітках) і одного разу вони хильнувши зайвого започатковують бійцівський клуб. Хоча першим правилом бійцівського клубу є нікому не розповідати про бійцівський клуб, проте дивним чином він швидко розростається і стає популярним. Загалом туди приходять переважно люди, які розчарувалися в житті, яким усе байдуже і для того, аби відчути себе живими необхідно переступити через межі дозволеного. Загалом як це часто буває людям стає замало того, що вони мають і звісно починається ескалація. До речі, доволі цікаво спостерігати як шлях до анархії вимощений крізь залізний порядок. Маю сказати, що це друга книга Поланіка з якою я познайомився. Схоже у нього є специфічний стиль де він у першому розділі намагається шокувати читача і привернути увагу (тут на першій же сторінці розповідається як зробити вибухівку). Зробити такий собі спойлер другої половини книги, аби захопити думкою "а як же до цього всього докотилося?". Щоправда у мене схоже трохи проблеми з його творчістю, бо я читаю кілька розділів, потім відкладаю книгу на декілька днів, змушую далі себе дочитати і тільки у другій половині мене починає захоплювати історія. Гадаю просто не мій автор та й по всьому. Книга цікава, але специфічна. Вона або сподобається, або ні. Мені загалом сподобалася, але все ж відчуття, що це не зовсім моя книга залишилося. На відміну від фільму, книга мені сподобалася більше (ймовірно бо її я все ж зрозумів, а от фільм ні). Але що точно можу сказати, прочитання цієї книги посилило мою прихильність до домашньої кухні. А чому саме так ви можете прочитати самі!

З першого погляду може здатись, що дана книга не несе нічого повчального чи морального. Однак, це зовсім не так, можливо хтось знайде цю мораль відразу, а хтось хоч і прочитає книгу 100 разів так і не зрозуміє її задум. А задум її старий як світ. Світ зі своїми правилами еволюціонував зі століття у століття, з епохи в епоху, тим сами вимагаючи еволюціонуати і людей, які є одиницею суспільства. Більшість піддаючись пориву, пливуть за течією: просто живуть, просто працюють, просто одружуються, народжують дітей, отримують кредити, виплачують кредити, купують пухирчатий посуд та дивани з ліжками. Усе це схоже на одноманітний план, наче все це так і повинно бути, наче це запрограмовано у кожному з нас, або ж нас так запрограмували. Однак є ті, хто вже не витримує такого натиску буденності на себе та свою особистість і вирішує, що так жити більше не гоже. Ця книга описує протест людини проти сірої буденності світу, проти життя яке просто витікає через пальці. Коли вже ти сам з цим не можеш впоратись до тебе на допомогу прийде, той хто знає тебе найкраще, навіть краще аніж ти сам. Прийде той, кого ти так сильно намагався стримати, не дати йому побачити світ. Прийде той, ким ти хотів бути у найпотаємнішому куточку власної душі, однак цурався його, а отже і самого себе. Ця книга та її головні герої змушують замислитись над тим, ким ти є насправді і чи насправді ти читаєш цю книгу.