Коли в книги така красива обкладинка, та ще й анотація обіцяє захопливу магічну подорож у світ неймовірних книг, мене вже не спинити. Але з цією книгою в мене не склалося. Спочатку було цікаво - у бібліотеці студент Закарі знаходить стару запилюжену книжку. Їй бракує багатьох сторінок, та й обкладинки немає, але історія кохання, яка описана в книзі, дуже захоплює Закарі. В одному розділі він раптово читає про історію, яка трапилася з ним у дитинстві. То що це за книжка в звідки вона? На цьому цікава оповідь змінилася якоюсь тягучою історією про незнайомця, який забере стару книгу в Закарі. Він пообіцяє її повернути - взамін на іншу, яку доведеться вкрасти в якоїсь таємної спільноти. Ніби цікаво звучить, але в книзі воно якось затягнуто і геть не захопливо. Потім вже стільки всього намішано, що й не розберешся. Не моя книга.

Беззоряне море - Ерін Морґенштерн. Я не можу навіть точно сказати про що книга. Про магію? Про книжки? Про кохання? Про історії врешті решт? Можливо все це разом взяте, а можливо і зовсім ні. Мені більше здається, що тут про кінець. Все має колись закінчитись, і інколи відтягування цього робить лиш згірше. Всяка історія добігає кінця, та починається наново. Але вже в іншому місці і по іншому. Книга це історія в історії. Марення на яву та глибокий сон підсвідомості. Якщо ви не любите в книгах сюрреалізму і вимагаєте конкретних відповідей, чіткого сюжету і визначених дій то ця розповідь, скоріш за все вам не сподобається. В ній багато аллюзій на Алісу в Дивокраї, і чимось вони таки схожі. Закері Езра Роулінз - студент, який навчається на курсі присвяченому комп'ютерним іграм. Він любить читати і не дуж любить людей. А ще він в дитинстві не відкрив намальовані двері, про що йому й нагадала бібліотечна книжка без автора але з назвою "Солодкі муки". Де купа розрізнених історій в решті решт складаються в одну, під назвою Доля та Час.

Я просто закохана у дебютну книжку цієї письменниці, але ця...виявилась для мене абсолютним розчаруванням, у першу чергу через свій сюжет, а точніше, його відсутність. Якщо перша частина історії була схожа на чудову зимову детективно-казкову історії, якою я щиро захоплювалася і зачитувалася, а от тільки сюжет почав набирати магічних обертів - все зіпсувалося. До певного моменту мені зовсім перестало бути цікаво, що буде далі і на які сюжетні повороти я наштовхнуся далі: все це не мало жодного сенсу і затонуло в тому магічному сюрреалізмі, яким письменниця щиро наситила історію. Всі ті питання, які мене цікавили так і не отримали належної та повної відповіді, персонажі також мене зовсім не зацікавили, хіба що головна злодійка, але...її було так мало, що я навіть не встигла зрозуміти, якою є її мета. Головним плюсом історії, на мою думку, є локація та стиль оповіді авторки.