Тім Гровер - персональний тренер, який тренує баскетбольних суперзірок вищого ешелону, а також бейсбольних, футбольних та інших спортивних зірок. Він керує з 1989 року своєю спортивною організацією по підтримці та супроводженню і реабілітації топових спортсменів світу. Клієнтами Гровера були такі легенди баскетболу, як найвідоміший гравець НБА Майкл Джордан, 5-разовий чемпіон із Лос-Анджелеса Кобі Брайант, а також 4-разовий чемпіон НБА, захисник Майамі Хіт - Дуейн Вейд. Усі вони починали свою кар'єру разом з Гровером, усі досягли найвищих висот у спорті, і всі вони були безжальними. Тім Гровер у своїй книзі розповідає основні правила та засади, як стати безжальним, тобто досягти вершини у будь-чому і не зупинятися, а прогресувати далі - неважливо що це - чи баскетбол, чи бізнес, чи кар'єра. Автор, на прикладі своїх зіркових підопічних, описує шляхи досягнення найвищих щаблів у всьому, як перетворити свої недоліки на переваги та як буди впевненим у собі та переступати конкурентів. Усі поради Тіма досить чіткі та зрозумілі, у книзі наведено безліч цікавих історій, пов'язаних із баскетболістами, як ті перемагали через хворобу, біль, травми та проблеми, як знаходили час на саморозвиток та особисте зростання. Але є у цій книзі і те, що мені не дуже сподобалося. Автор пише переважно про свого улюбленця - гравця Майамі Хіт - Дуейна Вейда, як допоміг цьому баскетболісту перемогти травму коліна та виграти чемпіонат НБА 2012 року. І все б нічого, якби історія Вейда не була прошита білою ниткою по всій книзі. Майже в кожному розділі згадується Вейд і його чемпіонство, а також події 2012 року. Я не зменшую його статус суперзірки, але хотів би прочитати більше цікавих історій про Кобі Брайанта і Майкла Джордана, які на голову вище Вейда, як гравці. Тим паче, що Кобі трагічно загинув у 2020-му році в результаті авіатрощі вертольота і почути пару-трійку досі незнаних історій про нього, було би вельми доречно. Друга ложка дьогтю - це самі поради автора, які є занадто очевидні та хоч і дієві, та Гровер часто-густо повторюється у своїх висловлюваннях і часом заявляє одну і ту ж саму думку, просто трохи переінакшену. Ну і найголовніша проблема книги - це її верстка та редагування. Якщо переклад можна ще більш-менш читати, то якість коректора просто дратує. Помилки в словах, повтори, пропущені слова, зайві літери та дивно складені речення - це просто моветон у такого якісного нон-фікшн видавця, як Yakaboo Publishing. Відразу видно, що книга недостатньо вичитана та відредагована. Маю надію, що видавництво дослухається до мої слів та ще раз ретельно вичитає і виправить усі ці помилки в наступних тиражах книги. В цілому, ставлю книзі четвірку за саму історію викладення, трійку з натяжкою за коректорську роботу та п'ятірку за дизайн і якість видання, окрема подяка за Вінса Картера на обкладинці. Дякую видавництву за цікаве видання, сповнене історіями успіху видатних баскетболістів. Однозначно маст-рід для шанувальників баскетболу та поціновувачів нон-фікшна.