Один з тих випадків, коли я не знаю, як обгрунтувати. Не пойміть мене неправильно, мені сподобалась книга, особливо відкритий фінал і негласна обіцянка, що друга частина відкриє трохи таємниць. Але… Читала її довго, і все не могла пройнятися історією, здавалося, нічого такого не стається, і авторка просто розтягує початок (хоча вже сталася кораблетроща, і герої пішли кожен своїм шляхом), та все одно мене не сильно тягнуло до цих пригод. Але книга закінчилася так, що тягне читати про подальші пригоди. Бо ж жодна таємниця не розкрита. То ж я ще зустрінуся і з Маріт, і з Емрісом, і з іншими

Батьковбивця Олена Кузьміна Ця книга мене приємно вразила. Чесно і не планувала її читати але марафони та спільні читання зробили своє діло і ось я тут.Дуже класне фентезі з цікавим світом і гумором. Романтична лінія ЛГБТ мені сподобалась, а от та що традиційна якась мені за вуха притягнут. І взагалі останні сторінок 50 трохи щось пішло не туди бо ритм збився і все якосьскликано. Надіюсь цей момент авторка в продовженні виправить і зновубуде такийсамий стиль - продумани, живий і з почуттям гумору. Емріс і Меріт діти короля. Правда найменші, без особливих обов'язків. Потрібно лише одружитись правильно і не мявкати щось проти. Але одного звинувачують у вбивстві батька, а інша взагалі вважається вбитою заколотниками. Як можна зрозуміти весілля не вдалось в обох. Зате тепер на них чекають пригоди, це ж краще?

Мені сподобались назви розділів. Я таке люблю в книгах. Дуже смішні. Також перші речення завжди були цікаві. Розповідь ведеться від принца і принцеси (брата і сестри) по черзі. Події йдуть десь паралельно, десь відстають, але в тих самих локаціях. Спочатку мені це не подобалось, потім звикла. Хоча розділи обриваються, а пояснень далі не дають, залишають загадку. Але останні 100 сторінок — нічого не зрозуміло по вчинках персонажів. Я не читала анотацію перед початком. Знала тільки, що має бути дві романтичні лінії, і одна з них ЛГБТ. Поки любовні лінії мені не сподобалась (пам’ятаємо про ті 100 сторінок). Персонажі: Джул. Спочатку я не звернула на нього увагу — ну виловили когось, і ладно. Але персонаж не зникав, я придивилась. Такий собі комічний герой, і його жарти заходили. Потім — о, те, чого я чекала, стало цікаво. Але останні 100 сторінок — не зацінила. По-перше, нічого не ясно. По-друге, нова романтичні лінії під кінець не сподобались. Принцеса. У мене не склалось з її зачіскою. Я її уявила страшною — як жабу з їжаком на голові. Але я не кенселю за зовнішність. Принц. Сподобався ріст персонажа. Найменше поки питань до нього. Дай Боже, щоб його і його сестру відвели від цих романтичних ліній. Але загалом, мені було весело і цікаво. Я буду читати продовження. Вірю, що все пояснять у наступній частині. Тримаю за це кулачки.