Гадаю, графічні романи - чудова можливість молодим людям познайомитися з класичними творами. Тут дотримано найважливіше та найцікавіше зі змісту та діалогів, а ілюстративна складова дасть уявлення про костюми тієї епохи, зачіски, цінності, інтерє'ри, будівлі, транспорт - одним словом, барвисто розфарбує роман, навіть якщо ілюстратор використав приглушені барви. Про сюжет. Роман "Батько Горіо" про жертовність батькової любові. Двом своїм донькам - Анастезі та Дельфіні - батьки віддав усе, що мав. Він готовий був жити на самій воді й десь під мостом, але коли доньці потрібна була нова сукня, гаптована золотом, він здав у ломбард останнє, що мав. Здається, що якби котрійсь із доньок знадобились його кровоносні судини для вишивання хусточки, то він віддав би й їх. А доньки, будучи у шлюбі із заможними чоловіками, ставши частиною так званого вищого світу, забули батька і навіть не прийшли до вмираючого, а згодом і на похорон. Цікаво спостерігати тогочасне (1830-ті) життя у Парижі. У Бальзака часто дощить. І в Парижі добра багнюка, жебраки й волоцюги. А ще, у середмісті кози, віслюки, свині й інша живність. Які у людей інтереси та мрії. Як у шлюбі обоє зраджують і допускають це, і вважають нормальним, навіть обговорюють. Як батько Горіо піклується навіть про те, аби у доньок були добрі коханці. Цікаво побачити вкотре безправ'я жінок. І у Бальзака в цьому романі всі жінки безграмотні та відверто дурні. З якої причини йдуть у монастир або полишають це життя. За що можна отримати довічну каторгу і як утікати від поліції. За що можна покохати, і як фінансові обставини впливають на вибір. З сином і раніше читала комікси, а це мій перший графічний роман. І, думаю, не останній. P.S. Не можу не прокоментувати таку дрібничку, яка ранила моя серце. Тричі в романі трапляється прислівникова сполука, складена з прийменника та іменника "на жаль", і тричі вона тут написана разом. А треба окремо. Моє серце плаче. Якби не це, то графічний роман заслуговує найвищої оцінки.