Розвʼязка була несподівана і мені дуже сподобалась, доволі по-філософському, ще кілька днів роздумувала над цією історією. Ще величезна подяка про вплетення в сюжет захисника України, брата Тараса, який на жаль загинув😭 Це велика пошана до героїв і відображення сьогодення в сучасній літературі. Книга чудова, раджу всім прочитати.

А що, як за межею звичного світу на нас чекає ліс, населений усілякою нечистю? Русалки, потерчата, відьми, чорти й перелесники — тут вони не казкові персонажі, а цілком реальні істоти зі своїми правилами, образами й таємницями. Саме в цей моторошний світ потрапляє Ліна, стаючи нареченою перелесника, якого не відпускає давнє прокляття. Я й раніше читала фентезі на основі слов’янської міфології, але точно не очікувала такого від цієї історії! Спочатку все починається в нашому сьогоденні, а потім ми потрапляємо до лісу — домівки нечисті, яку однозначно потрібно рятувати. Але від чого? Тут і потерчата, які за банку вишень можуть на якийсь час відчепитися від тебе, а можуть і прив’язатися всім своїм маленьким "серденьком". ( Потерчатко з блакитними оченятками!) А ще жорстокі русалки, Лісовик із мавками, Перелесник і гонихмарниці, хитрі відьми, чорти, покручі й купа іншої нечисті. Це темна історія на основі слов’янської демонології, і яка ж тут атмосфера! Темно, вогко, трупний запах, моторошно. Ніколи не знаєш, хто вискочить з-за дверей чи куща. Атмосферні обряди й свята, під час яких нечисть творить і витворяє (цензура:18+). Дивовижний світ, у якому мені було неймовірно цікаво побувати очима ЛІни, але точно не хотілося б особисто! Окрема насолода — авторська мова, яка не відпускала мене від книжки. А мова Жижа, духу печі, який постійно викликав у мене посмішку: Я не просто усміхалася, а й добряче реготала разом із ним. І куди ж без любовної лінії! Спочатку нагадувала мені «Красуню та чудовисько», тільки в зовсім іншому сетингу. Але не думайте, що все буде так просто. Маємо цілу галерею героїв, які викликають суперечливі почуття. Вони не поділяються на однозначно добрих і поганих, та й переважна більшість тут добряче темна. І навіть коли здається, що вже зрозуміла, кому співчувати, а кого боятися, історія може змусити подивитися на все інакше. А фінал… Я ридала над долею всіх: і головного героя, і героїні, і антагоністки. Це було щось особливе! І якщо вам хочеться зануритися в темне українське фентезі з неймовірною атмосферою, самобутньою мовою, неоднозначними героями й історією, яка розіб’є вам серце, — придивіться до «Балади про Дикий Легіт».