Будьласка перевидайте цю книжку. Дуже б хотілось її прочитати. На разі вона є дуже актуальною і я впевнена багато людей захотіли її придбати

Долго присматривался к этой книге и хорошо, что купил. Одна из лучших, прочитанных мной в этом году, а ведь я не любитель дневников, но этот невероятно увлекательный. Сама книга по сути – проба пера начинающей писательницы, написанная до создания Пеппи Длинныйчулок, вырезки из газет, фотографии семейного архива и подробное описанием жизни Стокгольма в годы войны. Оказывается, Линдгрен работала в шведской спецслужбе, в отделе цензуры и читала международную и внутреннюю корреспонденцию граждан. Несмотря на то, что Швеция практически не пострадала во время второй мировой и сумела сохранить «нейтралитет», постоянное ожидание начала войны и связанных с ней ужасов проходит одной линией с совершенно праздными прогулками или выбором рождественского меню. Вторую мировую она увидела, как столкновение двух гигантов нацизма и большевизма, из которых она выбрала бы первый, несмотря на то что читала про ужасы Холокоста. Много интересных и незнакомых мне фактов, и историй о русско-финской и второй мировой войнах, о жизни в Швеции и Норвегии. Распятые на крестах люди (о зверствах русских в Финляндии), бои в Триполи, защита русскоязычного населения в Польше, нерешительность Франции и Англии, холодный расчет США и оружие в кредит– как много похожего на сегодняшний день☺

"Сонце світить, тепло і красиво, Земля могла б бути чудовим місцем для життя. Об 11-й годині Британія оголосила війну Німеччині, як і Франція, не пригадую точно, о котрій..." - саме такі слова можна знайти на перших сторінках щоденника воєнного часу, які вела Астрід Ліндґрен. Протягом довгих, виснажливих семи років жінка не лише записувала головні на її думку події, а й вклеювала вирізки із преси, аби доповнити свою розповідь наочним матеріалом. Насправді це вражаючі нотатки, адже попри важливі події, Астрід писала й про буденні речі: про продукти, які були в дефіциті, про подарунки на дні народження та Різдво, про своє життя і життя простих людей. Вона порівнювала воюючі країни та свою, нейтральну Швецію, про свої почуття, рефлексії щодо воюючих країн. Один із фактів, які мене особисто вразив, жінка найбільше боялася окупації Радянським союзом. Не раз вона описувала незбагненні дії цієї країни, які й зараз схожі на дії сучасної Росії. В цей нелегкий час Астрід Ліндґрен працює помічником у таємній Цензурі кореспонденції. І часто саме з чужих листів дізнавалася про гірку долю країн та народів. Саме в цей непростий час вона створює свою неймовірну Пеппі Довгапанчоху. Спочатку як історію для своїх дітей, а згодом і для усіх інших як протест проти дурості дорослих.