Для мене ця книга виявилася хоч і складною, але й досить цікавою. Для глибокого розуміння матеріалу, звісно, потрібні базові знання із психології, матеріал подається, на мою думку, з огляду на те, що читач вже обізнаний із поглядами та дослідженнями Юнга. Спосіб викладу матеріалу досить заплутаний: спочатку подаються приклади і думки автора щодо цього, всередині розділу нарешті тлумачаться основні поняття, а тоді знову розповідається про них, тому, якщо читач бажає ознайомитися зі структурованим матеріалом про основні наукові погляди Юнга, краще буде взяти підручник із психології, читання книги самого психіатра підійде скоріше для глибшого розуміння матеріалу. Для мене найцікавішими були розділи про дух у казках і про мандали. У другому автор подає приклади малюнків своїх пацієнтів і розшифровує їх. Таке унаочнення допомагає краще зрозуміти принцип роботи такого методу.

Якщо ви раптом зацікавилися психологією, в широкому розумінні цього слова, то, не познайомитися з вченням відомого швейцарського психіатра Карла Густава Юнга – це все одно, що сісти за кермо автомобіля, не поцікавившись тим, що то воно таке, ті правила дорожнього руху. Так, звісно, може моє порівняння комусь видасться не доречним, але, разом із вченням Фрейда, аналітична психологія і, зокрема, вчення Юнга про архетипи і колективне несвідоме – це основа, своєрідний фундамент сучасної психологічної науки. Адже, всі відомі на сьогоднішній день психологічні теорії та напрямки – так чи інакше, або виникли з психоаналізу та аналітичної психології, або ж, принаймні, щось у них запозичили, навіть, якщо на перший погляд це непомітно. В рідкісних випадках – виникнення окремої психологічної науки може навіть суперечити думкам Фрейда чи Юнга, але, і в тому разі, без їхніх основ, і тут не обійшлося. Особисто мені, теорія Юнга порівняно з психоаналітичною теорією Фрейда – імпонує більше. Звісно, я не відкидаю повністю вчення "батька психоаналізу", і, в більшій мірі, все ж, з ним згоден, але окремі аспекти видаються в дечому перебільшеними, а, подекуди, навіть хибними. На даний момент, вдаватися в окремі деталі психоаналізу, які мені видаються не правильними, я не буду – так як це доволі спірна справа, де кожен, все одно залишиться при своїй думці. Та й мети, щоб переконати кого-небудь – у мене не має. А так, як рецензія на працю Юнга, то, й говорити я буду про неї. Отже, якщо ви серйозно зацікавилися психологією, вас хвилює питання несвідомої частини особистості людини – ви повинні звернутися до основ. А одна з таких основ – це вчення Юнга. В дану книгу входять всі найвідоміші наукові статті вченого, які були надруковані протягом 1933-1955 років, в різноманітних наукових виданнях того часу. Вони в повній мірі розкривають думку психолога щодо того, що ж таке несвідоме людини, розділяючи його в свою чергу на несвідоме особистісне та, несвідоме колективне. Саме останнє автор і розкриває у своїх працях якщо і не в повній мірі, то максимально можливо, даючи учневі змогу, самому аналізувати, співставляти та, робити власні висновки. Можливо, більшості сучасних читачів, текст, написаний Юнгом, в дечому, покажеться застарілим, наповненим архаїзмами, але не потрібно звертати не це увагу, та, звісно, робити поправку на те, що книгу було написано минулого століття. Якщо не сильно зважати на вищезазначені недоліки, то, цілком можливо отримати від читання як аналітично-інтелектуальний поштовх до вирішення власних життєвих проблем, так і естетичне задоволення. Праця Юнга наповнена не тільки основами аналітичної психології, її суттю та визначальними постулатами, а й, знаннями з різноманітних сфер людського буття, від філософії та релігії, й до мистецтва та міфології. При чому, міфи та мистецтво, Юнгом розглядаються та аналізуються в самому широкому розумінні, і, подекуди постають перед читачем в доволі незвичному ракурсі. Тому, будьте готові до того, що ваш улюблений казковий чи історичний персонаж – постане перед вами в доволі нетиповому вигляді. Чи сприймати думку автора як свою – то вже, справа ваша. Я гадаю, що у всьому повинен бути повноцінний критичний аналіз та здоровий глузд. В будь-якому разі, праця Юнга – заслуговує, принаймні на те, щоб з нею ознайомитися. Окрім всього, дана книга, розкриє перед вами зміст колективного несвідомого, а саме вроджені універсальні структури несвідомої частини психіки – архетипи. І повірте, я не хочу стверджувати, що інші автори розповідають про архетипи щось не те, або гірше за автора – але, гадаю, найкраще зрозуміти що воно таке – можна зі слів того, хто й відкрив це поняття. Тож бо, якщо вам потрібно розібратися в особливостях аналітичної психології, в колективному несвідомому особистості та, зокрема, понятті архетипу – вам потрібно, в першу чергу, звернутися до першоджерела. А вже, потім, можна знайомитися із думками щодо цього питання більш сучасних авторів. Дана книга – дасть вам основу розуміння вчення Юнга як ніяка інша. Гадаю, ви погодитеся, що вивчати будь-яке науку чи напрямок – потрібно з першооснов.

Я завжди вважала, що для того, щоб розібратися у якомусь питанні, треба звернутися до першоджерела, а не до переказів різних "експертів". Тому, коли відчула цікавість до психології, після Еріха Фромма почала читати Юнга. Ця книга - це безмежно цікава подорож до несвідомої частини людської психіки. В цій книзі зібрано статті Юнга про несвідоме і запропонований ним термін “архетипи” з 1933 по 1955 роки, а також додано приклади аналізу снів його пацієнтів та малюнків. Прадавню людину Юнг називає “примітивною”, для якої характерне панування несвідомого над свідомим, думки їй являються як магічне явище, а не як наслідок процесу мислення. Сучасний світ стимулює розвиток інтелекту і створює людину, яка практично повністю відмежовується від несвідомих змістів, а отже стає “однобокою” і не може в повній мірі усвідомити свій душевний стан, і як наслідок, схильна до психічних розладів. Несвідоме за Юнгом розподіляється на дві категорії: особисте несвідоме (витіснені і забуті змісти, які мають значення для окремої людини) та колективне несвідоме, основу якого становлять архетипи - образи, мотиви, які за словами автора дуже важко описати і конкретизувати, притаманні усьому людству, не залежно від етапів розвитку чи географічного положення (він наводить приклади з казок різних народів, розглядає ритуальні малюнки різних культур, аналізує сакральні тексти різних релігій - і усюди проявляються однакові образи, що мають еквівалентне значення).