Коли говорити про "Арабески" як про типову для Миколи Хвильового прозу - то все так і є: типово, притаманно, ідіостильно-надсадно, ідіостильно-розвихрено й так само тривожно... Тут є все - і немає однозначності й одновимірності; тут є сюжет, є загадка й таїна, є терзання й неспокій, є емоції й враження, є простір для читацьких домислів і реципієнтського польоту фантазій - немає пласкості й площинності; тет є безмір і надмір - натомість немає того, що не є цікавим до прочитання, навіть того немає, що втартило свою актуальність крізь вікову історію свого від часів створення існування. Численні метафори й алюзії насичують цю доволі невеличку за обсягами новелку. Є численні цитати, що вже стали цитатами, котрі полюбляє не одне покоління читачів, залюблених в українське красне письменство. Є цитати, увічнені додатково завдяки кінорежисерській роботі пана Тараса Томенка й пані Любові Якимчук - ідеться про пряму цитацію із "Арабесок" у документально-поетичному фільмі "Будинок "Слово"... А де саме - то читайте й шукайте:) І Микола Хвильовий, і інші митці, натхненні його творчістю, майстерно і геть зовсім недарма полюбляють ігри із читачем! Тож щиро вас запрошую: читайте "Арабески" Миколи Хвильового - відкривайте для себе небуденну модерну українську літературу найвищого ґатунку!