Франц Кафка — великий письменник, і коли я починав даний роман, то очікував побачити щось на рівні "Замку" чи "Процесу". Проте, "Америка" помітно відстає від інших творів автора. Її світ не такий безнадійний, не настільки жорстокий. Він дає головному герою безліч шансів, та він їх всі марнує. Насамперед, стиль Кафки захоплює з перших сторінок. Його діалоги, описи світу та положень персонажів одразу викликають відчуття, наче читаєш роботу майстра. Він створив місцями гротескний, місцями болюче реалістичний світ, з головою зануривши в нього читачів. Сюжет повний подій та руху, та основним рушієм в ньому є випадок: герой регулярно стикається зі збігом обставин, і саме в такі моменти він постає перед вибором, який згодом змінює все. Але водночас він і не є заручником ситуації. Головний герой — повний невдаха. Можливо, він навіть є головним антагоністом твору, адже всі його біди — наслідки його власних вчинків. Та герой не робить висновків, знову і знову помиляючись, і ставлячи себе в до комічності неприємні ситуації. Через це книгу читати відверто неприємно. І якщо на початку "Америка" захоплювала стилем Кафки, то в другій половині до нього повністю звикаєш, залишаючись один на один з невдахою-героєм та його безглуздими вчинками.