На мою думку, ця книга - цілком гідна кандидатура для першого знайомства з жанром фентезі. На жаль, вона надто пізно потрапила до моїх рук і я не змогла цілком її оцінити. Як на мене, я не адресат цієї історії, бо оптимальний вік читача приблизно 10-12 років. Для дорослої людини така історія надто вже наївна та проста. Вона в багатьох відношеннях програє порівняно з іншими представниками жанру. Звісно тут не має такого епіку як у "Володарі перснів" та інтриг "Відьмака" або "Гри престолів" але тут є відчуття доброї казки, якої так іноді бракує як дітям, так і багатьом дорослим. Оскільки я її прочитала після кількох трилерів, історія "Чарівника Земномор'я" мені цілком "зайшла". Вона була гарним вибором на контрасті із тільки що прочитаними жахами. Все таки, не дивлячись на простоту та очевидність конфлікту, в цій книзі захована глибока ідея. Тут справді наглядно показано як важливо віднайти та прийняти себе, всі свої сторони, для того щоб бути сильною особистістю. Я вважаю, що кожній книзі призначений свій час і з цією книгою я його пропустила. Однак вона, все таки, розфарбувала мій вечір кольорами казкового світу.

Якось перебираючи вдома у батьків книжки в домашній бібліотеці я знайшла книгу Урсули ле Гуїн і дуже здивувалася. Як це в мене на поличках стоїть ще не читана пригодницька книга тим паче у головній ролі з чарівником, адже у підлітковому віці я була просто фанатом всього чарівного, фантастичного та містичного. Отож, книга хутко поїхала зі мною до моєї власної квартири. Перша частина «Чарівник Земномор’я» мені дуже сподобалася попри свою підліткову читацьку аудиторію (як на мене). Але там швидко розвивалися події, все було цікаво показано: Хлопчик, котрий мав дар, швидко розвивався, знаходив сили, зростав як лідер та чарівник, потім школа магії, дракон навіть. Одним словом у першій частині показали все, що зазвичай можна побачити в таких книгах, але це не було стереотипно – це було цікаво та жваво. Адже вигадані імена та місцевості вносили новизни. До того ж сама фішка з магією про те, що ти мусиш знати справжнє ім’я предмета або людини – цікава. Тому закінчивши читати першу частину, я одразу перейшла до другої, адже хотілося продовження. Та друга частина почалася якось не зрозуміло. Дівчата, жінки, котрих научають чорної магії, вибирають собі головну серед дітей. І це все так довго змальовується на початку, що я не могла дочекатися, коли ж з’явиться наш відомий чарівник. Але, на жаль, його роль в цій частині була дуже маленька. Натомість роль дівчини, котра його рятує з «Гробниць Атуану» так розписана, що я думала вона з’явиться і в третій частині, але – не так сталося як гадалося. Короче кажучи, на другій частині мені стало бути вже трохи нудно. Бо в ній я не побачила тих жвавих перипетій, що були в першій та й головного героя було обмаль. А третю частину я не дочитала взагалі. Я не беруся судити книгу, бо мені радше здається, що книга вже не для мого віку просто. Перша частина зайшла мені через той запал, котрий в мене був, коли я знайшла книгу. А от інші частини не пішли, бо вже не було того інтересу.

Урсула Ле Гуїн пробувала себе у різних літературних жанрах: романи, вірші, повісті, публіцистичні статті. Була також досить відвертим літературним критиком. Та пік її літературного таланту — це фантастичні романи та повісті. Твір вводить нас у видуманий край, повний магії, природної сили та загадковості. Однак людська подоба знайома нам добре: одні добродушні, інші егоїстичні, злі, черстві. Люди працюють, щоб вижити, воюють, щоб, знову ж таки, вижити, хворіють, щоб померти. Єдина відмінність цього місця від нашого Середньовіччя — чарівна сила, яка криється в душах людей. Одні вміють нею користуватися, розвивають її та використовують у своїх цілях. Інші тримають цю силу в собі, бояться керувати нею, бояться не втримати її в руках. Сила чарівників керує тим світом... Книга не є шедевром світової фантастики, однак це найкраща робота Урсули Ле Гуїн. Опис магії був, на мою думку, зовсім не магічним, затягнутим, поверхневим. "Пригоди" головного героя історії Геда — юного чарівника — його душевні переживання подані настільки плавно, навіть, дозволю собі сказати, нудно. А другорядні персонажі описані надзвичайно поверхнево. Загалом, книга вводить читача в чарівний край і розповідає історію юного чарівника, кінець якої стає з часом все драматичнішим та актуальним на теперішній час.