"А десь ще сонячно" одна з книг, яку почала читати без перегляду відгуків на цю книгу. Невже таким книгам потрібні відгуки? Це ж реальні події, які відбулися всупереч тому, як ми їх оцінимо. Почну з того, що неочікувано було, що книгу видало видавництво "Ранок" (асоціація з дитячими книгами). Але, прочитавши книгу, розумію, що так, мабуть, вона написана більше для юного читача. Що ж про книгу. Голокост, страшна і болюча подія для кожного, особливо коли йдеться про реальні події. Розповідь ведеться від імені маленького хлопчика Міші, мабуть, тому книга не буде такою важкою для молодшого читача. Концтабір в Терезіні очима дитини, думаю, тому в книзі менше болю і жахіть Голокосту. Вважаю, що якби книга була написана мамою Міші, дітям не рекомендувалося б її читати. А так, сміливо рекомендую до прочитання дітям шкільного віку і дорослим також. Це розповідь про Голокост, про дитячу дружбу, про перше кохання, про втрати близьких людей. Так, це щира книга, яку варто читати. Чи можемо ми ще щось нового дізнатись про Голокост? Так! Безумовно! В кожному таборі була своя історія, в кожній сім'ї свій біль. "Однак пам'ятай: Терезін був концентраційним табором, у ворота якого заходили молоді новобранці, аби згодом вийти засудженими до смерті."