Просто не можу собі уявити різдвяних свят без перечитування цієї чудової книги. Вперше прочитала її ще у досить юному віці і школі по сьогоднішній день, як тільки наближаються свята, рука мимоволі до неї тягнеться. Вона просто стала невід'ємною частиною мого святкового настрою і якщо не маю змоги перечитати, то намагаюся принаймні мультяшну екранізацію із чудовими Джимом Керрі та Геррі Олдменом у головних ролях. Старий Ебенезер Скрудж - багатій і скряга, він так захопився накопиченням багатств, що зовсім забув про те, що справді варто цінувати: про любов, про дружбу, про родинні почуття, про задоволення давати і ділитися з кимось, про звичайний обмін усмішкою чи добрим словом із перехожим. І от на Святвечір до нього приходить привид його товариша з того світу, щоб попередити про можливі наслідки такого життя. Відразу після нього до Скруджа один за одним приходять духи минулого, теперішнього і майбутнього Різдва, щоб дати можливість старому навернутися на шлях істини поки він ще має на це час. Просто неймовірна, легка, з гумором, повчальна історія, яку просто необхідно прочитати усім, хто цього іще не зробив з якихось причин.

Необычайно приятным для меня чтением оказалась "Рождественская песнь в прозе" английского писателя и гуманиста Чарльза Диккенса, которую в первые прочитала в конце девяностых. Истории о прошло главного героя Эбенезера Скруджа рассказывают добрые святочные духи. Поначалу Эбинезер боялся их появления, да и если честно не верил в привидения. Но духи являвшиеся в полночь разговаривали со старым человеком - они были вполне "живые" как для духов, что после общения с ними Эбинезер уверовал в Дух Рождества. Конечно, вся эта история с Духами могла только приснитmся Эбинезеру, ведь: Скрудж отнюдь не мог похвалиться особенно живой фантазией. Она у него работала не лучше, а пожалуй, даже и хуже, чем у любого лондонца, не исключая даже (а это сильно сказано!) городских советников, олдерменов и членов гильдии. Жизненный путь человека, если неуклонно ему следовать, ведет к предопределенному концу...Но если человек сойдет с этого пути, то и конец будет другим. Жизненный путь человека, если неуклонно ему следовать, ведет к предопределенному концу...Но если человек сойдет с этого пути, то и конец будет другим.