Перша частина циклу. До цього я не дивилась фільм і в принципі не знала, про що буде ця книга. Не знала нічого, окрім жанру. А такий жанр я дуже люблю. Що можу сказати, це було геніально! В процесі читання я помічала деякі моменти, які здавались мені знайомими. "Десь я це вже бачила". І потім зрозуміла, що багато сучасних режисерів використовують в своїх фільмах певні фішки саме з цієї книги. Тут і "Прометей", і навіть "Інтерстеллар" і багато інших. Ще ніколи я так гостро не відчувала всю безмежність і пустоту космосу, як тоді, коли головний герой залишився сам в космічному кораблі за сотні світлових років від Землі. Автор так правдиво описував космос. А книга, на хвилинку, була написана в 1968 році. І, як виявилось, багато в чому Артур Кларк став пророком. А його теорія що до виникнення людства взагалі мені дуже близька. Не знаю поки, чи буду читати наступні книги циклу, так як ця історія мені здалась повною і завершеною. Але можливо колись повернусь і до них. Дуже рекомендую книгу. Особливо поціновувачам жанру наукової фантастики. Це дійсно та класика, яку варто прочитати.

Безумовно, «Космічна одіссея» (початок історії) - це еталон класичної наукової фантастики. Вірно буде сказати, що це навіть не роман, а новеллізація однойменного фільму Стенлі Кубрика. Ця редакція вже доповнена після виходу фільму - причому сценарій до стрічки писали Кларк у співпраці з Кубриком. Варто зазначити що в основі ідеї книги лежить більш раннє оповідання Кларка «Вартовий». Я дивився спочатку фільм, а вже після читав книгу. Фільмів вийшло тільки два: «Космічна одіссея 2001» і «Комічна одіссея 2010». Романів же - чотири. Я багато очікував від знайомства з цим культовим автором, оскільки в свідомості міцно зв'язала його ім'я із зародженням і становленням наукової фантастики як жанру. До того ж і його культовий фільм знятий по цій книги вже прийнято вважати класикою. В цілому, очікування не виправдалися. Чому? Оскільки це досить простий фантастичний роман і навіть важкувато пояснити чого саме йому не вистачає. Однозначно, бойові дії були б зайвими і не органічними, сюжет протікає спокійно, як раз таки типово плавно для наукового сюжету, без сплесків емоцій, виключно дослідницька діяльність. Разом з тим, властивий критичний момент, але він також описаний, ніби все було сплановано наперед, без будь-якої інтрижки і нервування. Що заслуговує на увагу, це бунт ІІ, адже, здається, що штучний інтелект повинен підкорятися людині, він не приймає власних рішень проти людей. Таке очевидне порушення законів роботехніки по Азімову не зовсім вписується в класику. Але якщо подивитися на те як развиваюся ІТ-сфери зараз, то хто знає з чим ми зіткнемося в найближчому майбутньому. Адже можна бачити, як людина повністю довіряє алгоритмам, маніпуляція прийняттям людських рішень не за горами. Стиль Артура Кларка - це такий собі підручники з фізики написаний художньою мовою. Якраз таки з першої «Космічної одіссеї» я дізнався, наприклад, що пояс астероїдів є виряджене простір, де один на обсяг куба зі сторонами по 1,5 млрд км припадає всього лише один астероїд. Це спонукає інтерес до історії космічних відкриттів і, в доповненні до даної тематики, я відкрив для себе, що жоден з космічних апаратів, що добиралися до зазначених в романі місць, не були збиті астероїдами, а спокійно минули пояс з небезпеками. Твори Кларка допомагають пояснити фізику і стимулюють розширювати власний кругозір - на мій погляд, якраз такою і повинна бути канонічна література.

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ! Есть такое слово – «Монументальность». Так вот, эта книга, воистину, соответствует этому пафосному термину. Можно сказать, что она выходит за горизонты научной фантастики и художественной литературы, воистину превращаясь в произведения искусства. Несомненно, жанр космической фантастики сейчас переживает повторное возрождение. Книжные прилавки и интернет-сайты полны множества книг, которые увлекают читателя в мир космических путешествий, прошлого и нового будущего человечества. Не смотря, на это, «2001: Космическая одиссея»» Артура Кларка, даже 50 лет спустя, по своей эпичности и глубине, может утереть нос множеству современных бестселлеров. ГЛАВНАЯ ИДЕЯ Человек своей жизнью, своим сознанием привязан к географии. Чем дальше от дома его путешествия, тем глубже его познание о себе. Поэтому, издавна, он направляет свой взор к звездам не просто из любопытства. Наверное, глубоко душе, наша вселенная зовет его назад. Зовет домой. И рано, или поздно, он отправится в свое последнее путешествие. В ЧЕМ СМЫСЛ? Загадка, которую скрывает человеческий разум, по своей сущности, куда глубже видимой и не видимой части вселенной. • Где наш дом? • Действительно ли возникновение жизни (особенно человеческого рода) могло быть нелепой случайностью? • Или нет? Эти вопросы вы, по неволе, будете задавать себе, когда возьметесь за чтение. Ведь стремление человека познать себя, несомненно, приводит его за границы собственного разума. Это пугает, но и увлекает двигаться дальше. ЧТО ПРИОБРЕТАЕМ ОТ ЧТЕНИЯ? 1. Веру в человечество Веру в победу силы познания над силой разрушения. 2. Надежду. Надежду на то, что жизнь не заканчивается со смертью тела. Где-то глубоко, нас ждет иная жизнь. 3. Смысл существования. Если мир не случаен, то и наша жизнь не случайна. Важно только найти свою вселенную. ОТ СЕБЯ Звездное небо – это сад тех, кто нашел свой путь домой.