Важка, болюча і сумна книга, проте розкриває сторону другої світової, про яку мало хто розповідає - відверті, живі свідчення жінок-ветеранок.

Про зміст книги багато говорити не хочеться,просто скажу, що книга неймовірно сильна, часто бере розпач і гнів, від того, про що читаєш, хочеться розплакатись і проклясти усіх, хто призвів до таких жахіть. Але оформлення книжки… просто немає слів, наскільки все печально. Папір низької якості, наче газетний, обкладинка - взагалі якась незрозуміла, чи то фото немає в кращій якості, чи так задумано, щоб аж пікселі було видно? Неприємно було брати до рук, тим паче, що коштує не так вже й дешево, за ті ж самі гроші купувала книжки в набагато кращому оформленні.

Історії жінок про війну, яку не показували ні в одному звичному для нас фільмі. Згадки про тяжке життя під час війни змусять зупинити читання після кожного записано інтерв'ю і ще раз обдумати прочитане. Люди, які фанатично віддавали себе цілком і повністю ідеї захисту Батьківщини і помсти ворогу- були знищенні морально і фізично. Згадки про страхіття війни, де змішались людяність, кохання, ненависть, страждання, величезне бажання перемогти ворога, страх, смерть-змусять стиснутись навіть найчерствіше серце людини. Чи було тяжче жінкам на війні аніж чоловікам? Можливо, так! Але ж чи хтось подавав виду, коли жінки носили боєприпаси на рівні з чоловіками, чи йшли у розвідку, або ж витягували солдатів із палаючого танку!?! Читаючи ті історії жінок, мимоволі ставиш себе на їх місце і думаєш, а які були б мої вчинки, так же безстрашно йти в бій на рівні з чоловіками, чи збожеволіти після першої ж атаки, коли біля тебе зриваються снаряди і помирають товариші? Мужності і героїзму жінок немає меж, ніхто з ним не скаржився, не звертався до психологів за допомогою (мабуть, про психічне здоров'я думали в той час в останню чергу, або чи й думали взагалі), після страшних боїв була тільки одна місія - відбудовувати державу!