До цієї книги напрошується слово своєрідна. 240 сторінок - ніби й не багато, але не кожна повість стільки триває, навіть не кожен роман. Щодо лексики - все чудово: зустрічав і виписував чимало фраз і слів, що мені подобалися, чимось торкали. У центрі оповіді - збирання трав і їх здача в пункт прийому. Діалогів мало. Тож відносини героїні з іншими людьми - фоном. Гумор трапляється часом. Та важить ретельність самого процесу взаємодії із травами\квітами, що створює відчуття присутності безпосередньо серед запахів пахучих галявин і літнього сонця. Ключовий акцент же ставиться на психологічному стані героїні. Читача чекають неспішна розповідь, елементи драми та (для когось надто чутливого) може й елементи горору) Можливо це суто технічний аспект, що не стосується тексту, та є в книзі: чомусь здавалося, що обрано не найкращий для очей шрифт, сторінки трошки просвічувалися літерами. У поєднанні зі специфічним викладом розповіді це викликало опір читанню. Принаймні на початку. Так як там не сюжет, а щоденник повсякдення, то це читабельно, але не настільки, щоб невідривно втримувати читача. А от дозами, порціями, розділами - в самий раз. Знайомство із сучасною чеською літературою відбулося. Книга сподобалася, хоч і не взірцева. Оцінюю на 4.0-4,5. Це перша моя книга з паперовою обкладинкою бонусом до книги - як і "Назви пустку матір*ю", але там це широкі загнуті поля, а не знімна обкладинка.

Анна Болава - молода чеська письменниця, чий психологічний роман ,,У темряву" входить у серію ,,Голоси Європи" поряд з творами східноєвропейських класиків. Перше прозове видання, яке буквально зачарувало своєю унікальністю та майстерністю слова жюрі відомого літературного конкурсу у Чехії Magnesa Litera. А також саме уривок із нього був представлений як завдання у змаганні на найкращий переклад Чеськими центрами у цілому світі. Український переклад мені дуже сподобався. Роман притягує, одурманює та не відпускає до останнього слова. Аромати лікарських трав майже фізично лоскочуть ніздрі, а описане спекотне літо пашить теплом з кожної сторінки, занурюючи читача у думки, роздуми та спогади головної героїні. Читаючи речення за реченням, не покидає відчуття якоїсь невідворотної загрози, плюс така промовисна назва. Попри ідилічність життя з природою, здавалося б щастям знайти себе в улюбленій і такій суспільнокорисній роботі, мало-помалу складається враження, що щось тут не так... Підкрадається сумнів, чи усе гаразд ,, з головою " у героїні, бо, як відомо, межа між одержимістю та психічним розладом тонка... Жінка ж фанатично збирає, висушує, заготовляє та продає лікарські трави, поряд з цим уникає людського спілкування та замикається в собі... Апогей спекотного літа - його кінець, який, врешті-решт, зробить спробу поставити останню крапку над ,,і"...