Під час читання, здавалося ніби сидиш поряд з автором на пасажирському сидінні його авто і подорожуєш разом з ним. Дуже цікаво, легко написано. Виникла ідея проїхати Балкани по маршруту з книги.

99% всього що я знаю про Балкани я знаю тепер завдяки цій книжці. Це не нагадувало читання нудної історичної літератури чи книжки про туристичні визначні місця. Я не читала, а подорожувала поруч з автором в його авто і слухала цікаві оповіді друга який знає про ці краї в сто разів більше ніж я, пила з ним ракію, застрягла на розпеченій під сонцем трасі без бензину і не могла заправитися поки не закінчилася свята грецька сієста. Побувала в небезпечному Косово і дізналася нюанси про ставлення один до одного та відносини між албанцями, сербами і македонцями, греками і Болгарами про які раніше й не здогадувалася. Безперервно хихотіла, спостережливість, почуття гумору та усвідомлення своїх рефлексій автора заслуговують на повагу. А чи знали ви, наприклад, що в Румунії є "острівне" (не тому що на острові, а тому що не біля кордону) компактне проживання угромовної національної меншини секеїв або про те що греки думають про сучасну Туреччину і не сучасну візантію, а також про допомогу союзників в здобутті не залежності проти османів? До речі можна провести паралелі з Україною. Ця книга кишіє такими різноманітними цікавинками і фактами, але також ви почуєте особисті роздуми і рефлексії автора на різноманітні теми і явища які варті уваги (враховуючи його великий досвід подорожей, проживання, вивчення Балкан і активного спілкування і дружби з місцевими) і які ви не знайдете ні на вікіпедії ні просто десь в інтернеті. Я особисто ще обов'язково не раз повернуся до цієї книги і буду активно радити всім рідним і знайомим.

15/25 Андрій Любка "У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани" п. 14 - Український автор Дякую @taras за рекламу. Коли я прочитала рядки: "Він мав машину і бажання трохи поколесити Балканами; я тільки останнє, зате вже досить непогано знав регіон, тож склав для нас цікавий маршрут" - я зрозуміла, що когось це мені когось дуже нагадує, тож читати буде цікаво))) Ця книга стала для мене справжньою насолодою. З кожною прочитаною сторінкою я занурювалася в подорож Балканським півостровом. Пан Любка пише дуже жваво і соковито, тут багато історичних фактів приправлених гумором. Наприклад, описуючи Угорщину, автор зазначає: "угорська кухня й спосіб життя - одні з найкращих,  найприємніших у світі. Не найздоровіших, так, але який сенс помирати здоровим і тверезим?" З цієї мандрівки можна дізнатися, як відбувалося становлення незалежності цих країн і яку ціну за це вони заплатили. Автор влучно зауважує, що територіальні претензії - хвороба, що передається прикордонним шляхом у контактний спосіб. Примітно, що деякі балканські країни вперто не визнають свою "балканськість". Наприклад,  румуни вважають себе західною цивілізацією і, на думку автора, якби румунське міфічне уявлення про самих себе впливало на карту, то Румунія опинилася б десь між Італією й Францією, а не на Балканах. Хоч автор і дуже ніжно любить Сербію, проте після прочитання розділу про неї я утвердилася в думці, що не дарма вона залишила в мене неприємний післясмак, коли ми відвідували її. Найбільше мене вразив факт ґенодиду в Сребрениці у 1995!!!! році. Цивілізовані люди у кінці ХХ століття під впливом шовінізму знищують понад 7 тисяч чоловіків тільки за те, що вони мусульмани! Після розстрілів сербський генерал Ратко Младич заявив: "Це вам за Косово!" Тобто за поразку на Косовому полі 606 років тому (коли турецькі війська на чолі з султаном Мурадом І завоював Сербію). Та повернемося до приємного. Наприкінці мандрівки ми опиняємося в Туреччині. І тут автор припускає, що Туреччину не беруть до Євросоюзу через заздрість: "Стамбул виглядає так, що його хочеться завойовувати ... Стамбул - будували найкращі проектанти й імператори, яким вдалося перевершити себе". Отже, підсумовуючи, можу сказати, що найбільше задоволення від читання за останній місяць я отримала саме від цієї книги. Я раз по раз відкладала книгу й відкривала карту, гортала фото описуваних місць, так мені хотілося хоча б трохи відчути те, що відчував автор. Я додала купу нових позначок на карті для місць, які я хочу відвідати. Ця книга надихає мандрувати і в дечому я дуже подібна до пана Любки: "Часом здається, що мріяти й планувати подорож приємніше за саму мандрівку. І що довше ти це робиш - то кайфовіше одного ранку повимикати всю електрику вдома, перекрити воду, позачиняти вікна, замкнути двері квартири на всі замки і швидко збігти східцями вниз. Закинути валізу в машину - й погнати на кордон."